NYT: На Україну може чекати бум військового виробництва

Оборонні підприємства України побудували втричі більше бронетехніки, ніж виготовляли до війни, і в чотири рази збільшили виробництво протитанкових ракет. Про це свідчать документи українського уряду, з якими ознайомилися журналісти газети The New York Times.

Цього року Україна планує витратити майже 1,4 мільярда доларів США на придбання та розробку зброї всередині країни, пише агенція АР. Це у 20 разів більше ніж до повномасштабного вторгнення Росії.

NYT також наводить дані аналізу військового бюджету України до 2030 року, здійсненого оборонною розвідувальною компанією Janes, згідно з якими очікується, що цього року фінансування досліджень і розробок в Україні зросте у вісім разів — до 1,3 мільярда доларів із 162 мільйонів доларів.

Військові закупівлі підскочили до прогнозованого 20-річного максимуму майже в 10 мільярдів доларів у 2023 році порівняно з довоєнним показником приблизно в 1 мільярд доларів на рік.

“Українські військові інженери вже продемонстрували дивовижну майстерність у комплектуванні старих систем озброєння сучаснішою вогневою міццю”, – стверджує також газета. А також нагадує, що єдина вітчизняна артилерійська установка “Богдана”, яку українські військові мали на озброєнні, коли Росія вторглася в країну, виявилася настільки ефективною в перші дні війни, що її “вантажівками возили на місця битв по всій країні”.

Потенційний бум виробництва зброї в Україні

“Богдану” побудували в Україні в 2018 році. Установка здатна стріляти снарядами калібру НАТО.

“Богинею війни” називає “Богдану” видання “Економічна правда”, яке наголошує, що це “одна з найзагадковіших українських розробок”, розробка якої тривала 7 років. Значна частина потужностей розробника, Краматорського заводу важкого верстатобудування (КЗВВ), була знищена внаслідок ракетних ударів.

Але сьогодні, пише The New York Times, українська збройна промисловість будує вісім самохідних артилерійських систем “Богдана” щомісяця, а це “сигналізує про потенційний бум внутрішнього виробництва зброї в країні”.

Російська військова машина натомість вчетверо збільшила виробництво зброї, змушуючи заводи працювати цілодобово, нагадує NYT.

Аналітики NYT не беруться прогнозувати, чи зможе Україна власним виробництвом зброї забезпечити своїм Збройним силам можливість покладатися виключно на власні сили, без сподівань на Захід.

Цитуючи українських посадовців, газета нагадує, що налагодити виробництво вкрай потрібних 155-міліметрових артилерійських снарядів значно важче, адже це залежать від імпортної сировини та ліцензійних прав від західних виробників або урядів.

Німецький збройовий гігант Rheinmetall і турецький виробник безпілотників Baykar будують заводи в Україні. Ще три французькі компанії, які виробляють безпілотники та обладнання для сухопутних військ, наближаються до подібних угод. Минулого місяця Німеччина та Франція оголосили про створення спільного підприємства через оборонний конгломерат KNDS для виготовлення деталей для танків і гаубиць в Україні та, зрештою, цілих систем озброєння, зауважує видання.

На сьогодні, за словами офіційних осіб України та США, жоден великий американський виробник зброї не оголосив про плани відкриття виробничих ліній в Україні, констатує NYT. Все ж уряд США в грудні організував зустріч виробників зброї США з українськими лідерами.

Агенція Associated Press називає оборонну промисловість України “невеликою”, але відзначає її швидке зростання. “Уряд наповнює грошима [цю галузь промисловості] в надії, що сплеск виробництва всередині країни зброї та боєприпасів допоможе переломити ситуацію [на війні]”, – свідчить видання.

У 2024 році український уряд виділив майже 1,4 мільярда доларів США на придбання та розробку зброї вдома, пише АР. Це у 20 разів більше, ніж до повномасштабного вторгнення Росії. Приватні заводи “з’являються по всій країні та швидко захоплюють галузь, у якій домінували державні компанії”, констатує агенція.

Reuters інформує: в оборонному секторі України працюють 500 компаній – 100 державних і 400 приватних.

Як повідомляв Голос Америки, український ВПК після закінчення війни може перетворитись на джерело поставок для війська НАТО і Заходу технологій, що пройшли випробування в Україні і можуть стати зброєю завтрашнього дня.