Польща влаштувала масштабні заходи з нагоди 80-річчя вибуху Другої Світової війни, запросивши на меморіальні церемонії найвищих посадовців з близько сорока країн.
Попри час, який минув з часів найкривавішої війни у Європі, поляки вважають, що лише тепер їхня країна отримала можливість донести світові трагічність обставин, в яких Польща опинилася у вересні 1939 року.
Церемонії вшанування 1 вересня у Варшаві очолив президент Польщі Анджей Дуда за участю президента Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра.
Претензії, звичайно ж, мають розподілятися між нацистською гітлерівською Німеччиною і комуністичним сталінським Радянським Союзом.Сергій Плохій
Німецька участь в церемоніях була підкреслена відсутністю керівників Росії, де образилися за те, що не отримали запрошення, і вказували на роль Радянського Союзу, спадкоємцями якого називають себе росіяни, у подоланні нацистської Німеччини.
У Москві офіційно не визнають ролі Радянського Союзу у розв'язанні Другої Світової війни і ще рішучіше заперечують, що Росія зараз чинить чергову агресію проти України, намагаючись, вперше після 1945 року, силою змінити кордони на континенті.
Берлін, Москва - відповідальність
“Якщо йдеться про претензії до тих, хто розпочав Другу Світову війну, то ці претензії, звичайно ж, мають розподілятися між нацистською гітлерівською Німеччиною і комуністичним сталінським Радянським Союзом”, - вказує український історик у США Сергій Плохій, нагадуючи, що Берлін атакував Польщу 1 вересня, а лише двома з половиною тижнями згодом це зробила також Москва.
Радянський Союз 1939 року фактично вступив у Світову Війну у якості нападника, вдаривши після Польщі по Фінляндії і захопивши наступного року країни Балтії.
Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович каже, що донедавна в Україні фактично панувало радянське трактування Другої Світової війни, яке було оновлене Москвою, щоб відповідати сучасній ідеології Росії.
Лише 2015 року Україна офіційним рішенням законодавців відмовилася від терміну Велика Вітчизняна війна, на якому побудована радянська доктрина відмови Москви від відповідальності за початок Другої Світової.
“Друга Світова війна, представлена як Велика Вітчизняна, була ключовим історичним міфом Радянського Союзу. Радянська пропаганда дуже чітко і масштабно працювала, формуючи чорно-білі уявлення про цю війну, де героєм був тільки Радянський Союз, а злочинцями - усі, хто не з Радянським Союзом. Очевидно, що в цій чорно-білій моделі не було місця для таких подій як пакт Молотова-Ріббентропа, який говорив про співпрацю СРСР з нацистською Німеччиною. Взагалі не говорилося період 1939-41 років - третину всієї війни саме тому, що на той момент Радянський Союз фактично був союзником Німеччини”, - каже В’ятрович.
Українські історики вказують, що радянське і оновлене російське трактування Другої Світової не лише фактично хибне, але особливо оманливе, коли йдеться про місце і роль українців.
Бездержавність України і розділеність українських етнічних територій призвела до того, що величезна кількість українців у тій війні опинилися у різних арміях, військових формуваннях, часто воюючи один проти одного.
Українці в різних арміях
Президент Володимир Зеленський під час свого першого офіційного візиту до Варшави 31 серпня нагадав, що у лавах польського війська до бою проти нацистської Німеччини стали тисячі етнічних українців - громадян тодішньої Польщі.
Росія активно використовувала смисли і навіть терміни радянської пропаганди про Другу Світову війну і таким чином змогла мобілізувати частину населення України, яке залишалося носіями радянських уявлень і цінностей.Володимир В'ятрович
Але Зеленський вирішив не нагадувати, що тоді ж, 1939 року, ще більше українців були у лавах Червоної армії, яка фактично вдарила у спину Польщі.
Десятки тисяч польських офіцерів потрапили до радянського полону і були підступно розстріляні зокрема на території України у Харкові.
На наступному етапі Другої світової десятки тисяч етнічних українців були задіяні у формуваннях нацистської Німеччини.
Українські історики вважають, що зараз нарешті склалися умови для академічних досліджень, які можуть не лише дати оцінку дій окремих українських політичних сил, формацій та конкретних осіб в часи Другої Світової, але й дозволили б простежити, чому так сталося.
“Відповідальність має бути, насамперед, пов'язана з політичними організаціями, політичними ідеологіями і людьми, які вчинили злочини. Тобто питання певного схвалення чи засудження окремої етнічної, або соціальної групи тощо були б наперед історично несправедливими і в сьогоднішніх умовах - аморальними актами”, - підкреслює професор Гарвардського університету Сергій Плохій.
На його думку фактом було те, що представники народу, який на той час не мав своєї держави і своєї армії, служили в арміях тодішніх потуг, і частина з них були долучені до скоєних тими потугами злочинів.
“Звинувачувати усіх українців у співпраці з радянським режимом чи з нацистським режимом - це абсурд… А розуміння не означає автоматичної глорифікації чи засудження”, - каже Плохій.
Володимира В’ятрович нагадує, що до осуду нацистської ідеології Українська держава лише нещодавно офіційно додала осуд і комуністичної ідеології.
На його думку ситуація з поглибленням і розширенням розуміння Другої Світової війни в Україні “почала мінятися докорінно 2014 року з початком російсько-української війни і, як не дивно, завдяки цій війні”.
“Те що Росія у цій війні дуже активно використовувала пропагандистські міфи, стереотипи і навіть мову часів Другої Світової, називаючи колаборантами українців, які співпрацювали з українською владою на Донбасі, називаючи карателями українську армію, називаючи ополченцями тих, хто протистояв українській армії; також Росія активно використовувала смисли і навіть терміни радянської пропаганди про Другу Світову війну і таким чином змогла мобілізувати частину населення України, яке залишалося носіями радянських уявлень і цінностей. Але для більшості українців таким чином були лише дискредитовані радянської і сучасні російські уявлення про Другу Світову”, - каже В’ятрович.
Сергій Плохій погоджується, що процес українського осмислення Другої Світової війни лише починається, але він вказує, що сучасна війна, в якій Україна захищається, також не є “спокійною, нормальною академічною ситуацією, в якій суспільство може собі розібратися”.
“Ці процеси спочатку (в радянські часи) було неможливо обговорювати, а потім вони стали політизованими з цілком об’єктивних причин: або в умовах початку національного будівництва, або (тепер) захисту незалежності країни і її територіальної цілісності”, - вважає Сергій Плохій.
“Але врешті решт ми будемо змушені повернутися до історії і дати собі з нею раду”, - каже професор Плохій, висловлюючи сподівання на кращі для українських історичних академічних процесів часи.
Дивіться: Що відбувається у Польщі та як реагують на скасування візиту Дональда Трампа?
