Вже понад місяць Україна закрита на карантин. Втім, закордоном досі залишились люди, які не змогли повернутись додому. Ми поспілкувались із українцями, що з різних причин вимушено залишились на трьох різних континентах: у Аргентині, Кенії та Індонезії. Всі вони потрапили туди ще задовго до початку пандемії, яка внесла свої корективи в їхні плани. Як вони живуть і які виклики зараз постають перед ними - читайте далі.
Андрій Улін, IT-спеціаліст. Найробі, Кенія.
Я маю звичку проводити зиму десь ближче до екватора. Цього року вперше приїхав у Африку - в Кенію я прибув 13 грудня. Я мав зворотній квиток на 19 березня, але кордони в Кенії вирішили закрити за два дні до цього. В той час нові квитки коштували близько 2,5 тисяч доларів. Крім того, лунали розмиті, але все-таки обіцянки української влади про евакуацію, тому я вирішив почекати на неї. Але на ділі всі літаки згодом летіли або зі Стамбула, або з Каїра.
Зараз у мене дві проблеми - вилетіти з Кенії і потрапити додому. Також трохи переживаю в плані медицини. Вона тут, до речі, набагато дорожча, ніж в Україні - а часом і ніж в Європі. А щодо побуту, як-то харчування і проживання - в мене все гаразд. Я працюю дистанційно, тож маю можливість орендувати тут житло.
Деякі кенійці вважають, що це мандрівники принесли вірус до них в країну. Якщо хтось проїжджає на мотоциклі, може крикнути: “Гей, корона! Куди йдеш?” Одного разу мене погрожували навіть побити.Андрій Улін, перечікує карантин у Кенії
В лютому я почав помічати вороже ставлення місцевих до себе. В грудні-січні я ніколи не чув нічого дискримінаційного, але з початком спалаху це змінилось. Деякі кенійці вважають, що це мандрівники принесли вірус до них в країну. Коли ти йдеш по вулиці, то хтось вслід тобі може сказати: “А чому це ти не на карантині?” Або якщо хтось проїжджає на мотоциклі, може крикнути: “Гей, корона! Куди йдеш?” Одного разу мене погрожували навіть побити, але це були хлопці напідпитку.
Щодо карантину, то вдень у Найробі абсолютно нормальне життя. Але ввечері після сьомої години все закривається, і на вулиці можна зустріти хіба поодиноких людей. В центрі міста ходить армія, поліція, і доволі агресивно заганяє громадян прутами додому.
Я на зв’язку з українським консулом, але він чесно каже, що українців у Кенії залишилось не так багато - близько трьох або п’яти людей. І ясно, що Найробі не було в списку пріоритетів. Тому якщо бути реалістом, то ніяких евакуаційних літаків звідси не буде.
Поки що я залишаюсь тут, але якщо ситуація з вірусом у Кенії стане критичною, то розглядаю варіант наземним транспортом дістатись до Каїра, а звідти, можливо, добратись хоча б до якоїсь європейської країни.
Ольга Комісарова, художниця-емальєрка. Буенос-Айрес, Аргентина.
Я перебуваю в Аргентині з 6 січня, приїхала сюди повчитись майстерності у відомого художника-емальєра. Мала повертатись до України 2 квітня, але тепер я не знаю, як звідси вибиратися. Коли в Європі почали закривати кордони, я першим ділом поміняла свої квитки на квитки з відкритою датою - тому надіюсь скористатись ними. Але коли це буде, незрозуміло.
З фінансами в мене зараз проблема. Ярмарки всі закриті, майстер-класи проводити неможливо. Я добре пам’ятаю 90-ті роки, і на жаль, я розумію, що може статися будь-що.Ольга Комісарова, перечікує карантин у Аргентині
З фінансами в мене зараз проблема. Ярмарки всі закриті, майстер-класи проводити неможливо - тому що техніка, в якій я працюю, не дозволяє їх здійснювати онлайн. В людей мають бути спеціальні матеріали та інструменти. Я добре пам’ятаю 90-ті роки, і на жаль, я розумію, що може статися будь-що. Можливо, доведеться шукати будь-якого підробітку, але сподіваюсь, що до цього не дійде.
Посольство України в Аргентині зараз створило сторінку у Фейсбуці, куди додали всіх українців, які перебувають тут. Вони запропонували, щоб люди писали туди про свої проблеми. Я написала - тому що починала розуміти, що ще трошки, і ми просто залишимось без їжі. Просила про щось, що може полежати - крупи чи консерви, в такій ситуації це найбільш логічно. В посольстві вислухали і допомогли продуктами - привезли і овочі, і фрукти, і навіть курятину. Також продуктами допомагає українська діаспора в Аргентині - я дуже їм за це вдячна.
Як тут виглядає карантин? В Аргентині не працюють банки, зовсім. Всі функції можна робити тільки в онлайні, й це теж ускладнює ситуацію. Перед цим влада вирішила відкрити банки на три дні, то старенькі люди, які звикли тримати гроші в касі, стояли в чергах більше, ніж по добі.
Що робити далі, я не знаю. В такій ситуації дуже важко складати якийсь план. Аргентина продовжує карантин далі й далі, і місцеві ЗМІ пишуть про те, що це може затягнутись навіть до серпня. Коли відновляться рейси, також невідомо - тому мені абсолютно незрозуміло, як бути в цій ситуації.
Богдан Логвиненко, журналіст, засновник проекту Ukraїner. Балі, Індонезія
Я колись жив у Індонезії, і тепер через 5 років вирішив повернутись сюди з друзями. З України ми вилетіли в лютому, а потім сталося все, що сталося. Наші квитки додому були на 29 березня - очевидно, що ними скористатись ми не могли. Були думки повернутись евакуаційним рейсом, але ми отримали повідомлення про цей літак ввечері напередодні вильоту. Квитки коштували близько 1100-1200 доларів. Але за ці гроші в Індонезії можна жити декілька місяців, тому ми прийняли рішення залишитись - і повністю беремо відповідальність за цю ситуацію на себе.
Були думки повернутись евакуаційним рейсом... Квитки коштували близько 1100-1200 доларів. Але за ці гроші в Індонезії можна жити декілька місяців, тому ми прийняли рішення залишитись тут.Богдан Логвиненко, перечікує карантин в Індонезії
Трохи тривожно через систему охорони здоров’я тут. Але система охорони здоров’я в Україні теж може бажати кращого, особливо у зв’язку з останніми подіями. Щодо побуту - то тут дуже дешево, насправді. Я можу сказати, що ми витрачаємо тут в місяць стільки ж, скільки ми витрачаємо на життя в Києві. Насправді, наше життя на карантині тут мало чим відрізняється від того, яким би воно було в Києві - хіба клімат інший. А так з ранку до вечора працюємо з дому над своїм проектом.
Я не можу сказати, що ми потребуємо якоїсь консульської допомоги, але їхньої роботи я тут не бачив взагалі. Тут є група в Телеграмі, де українці спілкуються між собою. Консула я там не бачив. Там понад 300 чи 400 людей зараз - за евакуаційний рейс, наскільки мені відомо, домовлялись також вони.
Щодо карантину, то на Балі дуже багато місць закрилося, дуже багато хто переформатував свою роботу - особливо заклади харчування. Але в той самий час ставлення таке досить легке. Тут не потрібні якісь штрафи, щоби пояснити людям, що потрібно зберігати дистанцію.
Наразі ми поміняли свої квитки на квитки з відкритою датою. Вирішили поки що залишитись тут і повернутись до України згодом вже своїм рейсовим літаком.
Дивіться також: Закриті кордони: українці розповіли, як виживають в Аргентині, Кенії та Індонезії
