Картинка із задимленого українського парламенту зі спікером Литвином під парасольками, по яких стікають розбиті курячі яйця, обійшла світові ЗМІ. Ратифікація Верховною Радою угоди про пролонгацію на 25 років базування в Криму російського Чорноморську флоту знов примусила світ заговорити про Україну. Те, в якій обстановці приймалося рішення стратегічної ваги, затьмарило власне сам зміст цього рішення. Відсутність обговорення, димові шашки, заюшені кров’ю голови. І – переможний результат на табло, який на кількадесят голосів перевищив кількість народних обранців, зареєстрованих у залі.
На тлі бойовища потьмяніли усі попередні інциденти у Верховній Раді, примусивши багатьох засумніватися: чи є в Україні парламент? І чи не означає силове протистояння, на яке не боїться іти влада, її готовності жертвувати репутацією законодавчого органу, власним іміджем, інвестиційним кліматом в Україні, зрештою, європейськими амбіціями, про які заявляв новий президент?
Своїми думками з цього приводу з «Голосом Америки» поділилися експерти: директор Київського центру політичних досліджень та конфліктології Михайло Погребинський, науковий директор Інституту євроатлантичного співробітництва Олександр Сушко, український публіцист Микола Рябчук, експерт з проблем міжнародної безпеки Євген Жеребецький.
Михайло Погребинський: Треба рятувати економіку; із символами суверенітету надолужимо потім
«Мені видається, що економічна ситуація, в якій опинилася держава, поставила нову владу перед необхідністю знайти якісь радикальні рішення для поповнення бюджету. Інакше уряд не міг би виконати обіцянки про підвищення соціальних стандартів. Більше того: через кілька місяців ми всі опинилися б у ситуації, коли пенсіонери просто перестали б отримувати пенсії, бюджетники – заробітну платню. Саме такий виклик постав перед новою владою після газових угод, підписаних Тимошенко, і уряд мусив шукати шляхи, як знайти гроші з найменшими втратами. Тут небагато варіантів вибору. Вони вирішили, що найоптимальніший – це продовжити перебування Чорноморського флоту. Адже це фактично нічого не змінює у нинішньому статус-кво ЧФ і взагалі має лише символічне значення.
Щодо ратифікації – то я думаю, протистояння в парламенті зумовлене саме тим, що у влади принципово інше ставлення до символів, ніж в опозиції – я сказав би, у націоналістичної чи, як вони себе вважають, у патріотичної опозиції. Регіонали – практики, для них символи не важать так багато, як для галичан або частини української гуманітарної інтелігенції. У них є уявлення, що практичний сенс є такий і такий, а з символами ми потім надолужимо. Головне – що ми себе не прирікаємо на повний контроль російської геополітики, ми виведемо з піке економіку – а далі надолужимо з символами – створимо зону вільної торгівлі з Європою, зробимо таки кордони з Росією, нам це обіцяли, і т.ін. Я думаю, саме такою була логіка влади.
Що ж до відсутності обговорень – я думаю, що подібні речі навряд чи обговорювалися б публічно і в країнах зі сталою демократією та давніми демократичними традиціями. Адже йдеться про чутливі для частини політичного класу речі, які треба підготувати більш-менш кулуарно для того, щоб потім поставити перед фактом. В принципі цей документ не такий складний, щоб обговорювати в комітетах. І він був обговорений, просто комітет закордонних справ і європейської інтеграції висловились проти ратифікації. Тобто вони розглянули формально. Тут було все зроблено законно. Але публічне обговорення, враховуючи специфіку українського політичного класу – я думаю, що це було просто нереально».
Олександр Сушко: «Янукович втратив імідж людини, здатної забезпечити стабільність»
«Я впевнений, що представники влади розуміли, яке збурення в суспільстві і яку протидію з боку опозиції викличе рішення залишити російський Чорноморський флот на території України. Тому вони йшли на силовий сценарій ратифікації свідомо. Очевидно, що ті вигоди, які вони отримають від цих угод, є більш важливими для них, ніж репутація вищого законодавчого органу і взагалі України.
Я думаю, що в результаті останніх подій у парламенті Віктор Янукович втратив імідж людини, здатної забезпечити стабільність. Адже саме ця риса президента старанно культивується: новий глава держави, який може принести в Україну стабільність. Так от, власне, від учора цей імідж під великим запитанням. Тому що ухвалювати рішення, які розколюють суспільство, політичну еліту і провокують насильство – це дуже сумнівний шлях до стабільності».
Микола Рябчук: Регіонали хибно зрозуміли сигнали Заходу як «роби що хочеш»
«Мені здається, що регіонали взагалі погано відчувають українську реальність. Тобто вони, на мій погляд, страждають комплексом «донецьких хлопців», точніше кажучи – «хлопців із провінції». Вони не розуміють, наскільки складна ця країна і наскільки важко нею управляти й зберігати якусь рівновагу.
Безумовно, вони переборщили; безумовно, вони продемонстрували неповагу до закону, неповагу до Конституції. Зрештою, це характерно для всіх українських політиків. Від своїх попередників «донецькі» відрізняються, хіба що, більшою брутальністю та сконсолідованістю. Це, власне, є найбільш небезпечне: бо вони діють дуже згуртовано – перепрошую, як зграя, як асфальтовий каток, який суне, і його важко зупинити. Але я боюсь, що вони можуть зірвати різьбу – вони занадто сильно закручують шурупи.
Я думаю, що є три причини такої поведінки. Одна – як я вже сказав – погане відчуття реальності, нерозуміння ситуації. Друга причина – це прагнення реваншу. Вони просто засліплені бажанням за всяку ціну помститися, що в політиці є дуже поганим радником. І є ще третя причина – вони, мені здається, хибно сприйняли ті сигнали, які вони отримали з Брюсселя і, правдоподібно, з Вашингтона. Тобто вони відчули, нібито мають карт бланш. І це, мабуть, їхня помилка – хоч я не виключаю, що це також помилка Заходу, який дав двозначний сигнал.
Партія регіонів хибно сприйняла це як дозвіл – роби, що хочеш. І якщо вони не схаменуться і далі продовжуватимуть у такому ж дусі – я думаю, Захід теж певною мірою нестиме відповідальність за наслідки».
Євген Жеребецький: Прислів’я «на троні немає зрадників» щодо Януковича не виправдалось
«Янукович так і не зрозумів, що він отримав королівську корону. Таке минуле в цього президента, воно над ним тяжіє. І якщо я раніше вважав – адже він не божевільний, він бодай з інстинкту самозбереження не буде зіштовхувати країну, не стане вирішувати її проблем, стравлюючи народ. Так чинить справжній цар, король, правитель. Янукович не усвідомлює цього. Власне, це його кримінальне минуле навчило його поважати силу і тільки силу. Він чітко усвідомлює, де є сила. Це Путін – от хто «пахан». І Янукович робить те, що йому кажуть. Навіть віддаючи Севастополь, віддаючи Російській Федерації енергетичні активи, авіаційну і ракетну промисловість і тим самим підриваючи могутність своєї власної держави. Отож маємо парадоксальну ситуацію, коли прислів’я, що «на троні немає зрадників», не актуальне для української дійсності. Ми виявились дуже оригінальними у цьому сенсі.
За зразком лідера, вся структура Партії регіонів будується виключно на силі. Так, всюди в парламентах б’ються депутати, але ця дика, бандитська брутальність, яку нам продемонстрували вчора у Верховні Раді – свідчення того, що ці люди поважають тільки силу. Це була цілеспрямована акція, показово брутальна, щоб залякати, деморалізувати своїх противників, яких вони не сприймають як опонентів. Це для них не опозиція – це для них вороги. Вони з ними не церемоняться. За принципом: ми прийшли до влади і далі «будєм рєшать всє вопроси». Їм сказали в Росії – робіть, і вони зробили. Про свою репутацію, про наслідки, про те, що вони кольнули країну так, що це може поставити її на межу громадянської війни – ніхто не замислюється», – вважає Жеребецький.
