Для багатьох військових повернення додому з гарячих точок дається складніше, ніж служба у небезпечних умовах. Чимало колишніх бійців, з підірваною війною психікою, не витримують викликів цивільного життя і накладають на себе руки. У США кількість самогубств серед військових значно вища ніж серед цивільних. Пентагон вже давно запровадив програму запобігання самогубствам. Однак критики вважають її занадто бюрократичною, заплутаною, а від того малоефективною.
Кулі та саморобні вибухові пристрої оминали Джошуа Ліпстіна. 23-річний чоловік закінчив життя самогубством, повернувшись зі служби в Іраку. Як розповідає його батько, Джош, спочатку, вдався до наркотиків, щоби зняти накопичений за час служби стрес. За допомогою не звертався, адже боявся зіпсувати собі військову кар’єру.
«Як суспільство, ми вимагаємо від наших військових бути душевно стійкими, тому для них треба створювати спеціальні умови після повернення додому», – каже батько самогубці.
Чимало військовослужбовців повертаючись після чергової місії у гарячих точках не можуть пристосуватися до цивільного життя. Частково це стається тому, що вони звикають жити, виконуючи накази, а не приймати власні рішення. Багато з них бояться просити допомогу, щоби не виглядати слабкими. Однак, навіть ті, хто звертаються не завжди її отримують. Так сталося у випадку з Майклом Герісом, командиром загону морської піхоти. Він покінчив життя у лютому, після повернення зі служби в Афганістані, розповідає його брат Бен:
«Майк шукав підтримку у військових психологів. Але коли він поділився з ними, що багато випиває – і головне, що сам признався їм у цьому – йому сказали, що у нього проблема зі зловживанням алкоголем, і психологи не можуть йому допомогти».
Програма запобігання самогубствам давно запроваджена в американських збройних силах. Однак, на погляд критиків, вона розроблена таким чином, що люди, які її проводять, бояться відповідальності за осіб з підвищеним ризиком самогубства. Таким, чином чимало військових залишаються без допомоги. Згідно зі статистикою, 70% військовослужбовців, які покінчили життя самогубством, були на консультації у спеціалістів. Чимало з них обірвали своє життя у той же день.
Дану Ліпстейну сина не повернути. Але він знаходить спокій у групі підтримки людей, які потрапили в подібну ситуацію і лобіюють військових змінити програму запобігання самогубствам. Бен Геріс, також сподівається вплинути на військових за допомогою освітньої кампанії:
«Чим більше ми будемо переконувати збройні сили, від рядового до найвищих чинів, в тому, що невидимі рани та душевні хвороби настільки ж загрозливі бойовій готовності нашої армії, як і фізичні, тим краще».
За перші 155 днів 2012-го року, 154 військові покінчили життя самогубством. Вдвічі більше ніж за цей же період загинуло в Афганістані.
«Майк шукав підтримку у військових психологів. Але коли він поділився з ними, що багато випиває, йому сказали, що у нього проблема зі зловживанням алкоголем, і психологи не можуть йому допомогти».Бен Геріс
«Як суспільство, ми вимагаємо від наших військових бути душевно стійкими, тому для них треба створювати спеціальні умови після повернення додому», – каже батько самогубці.
Чимало військовослужбовців повертаючись після чергової місії у гарячих точках не можуть пристосуватися до цивільного життя. Частково це стається тому, що вони звикають жити, виконуючи накази, а не приймати власні рішення. Багато з них бояться просити допомогу, щоби не виглядати слабкими. Однак, навіть ті, хто звертаються не завжди її отримують. Так сталося у випадку з Майклом Герісом, командиром загону морської піхоти. Він покінчив життя у лютому, після повернення зі служби в Афганістані, розповідає його брат Бен:
«Майк шукав підтримку у військових психологів. Але коли він поділився з ними, що багато випиває – і головне, що сам признався їм у цьому – йому сказали, що у нього проблема зі зловживанням алкоголем, і психологи не можуть йому допомогти».
Програма запобігання самогубствам давно запроваджена в американських збройних силах. Однак, на погляд критиків, вона розроблена таким чином, що люди, які її проводять, бояться відповідальності за осіб з підвищеним ризиком самогубства. Таким, чином чимало військових залишаються без допомоги. Згідно зі статистикою, 70% військовослужбовців, які покінчили життя самогубством, були на консультації у спеціалістів. Чимало з них обірвали своє життя у той же день.
Дану Ліпстейну сина не повернути. Але він знаходить спокій у групі підтримки людей, які потрапили в подібну ситуацію і лобіюють військових змінити програму запобігання самогубствам. Бен Геріс, також сподівається вплинути на військових за допомогою освітньої кампанії:
«Чим більше ми будемо переконувати збройні сили, від рядового до найвищих чинів, в тому, що невидимі рани та душевні хвороби настільки ж загрозливі бойовій готовності нашої армії, як і фізичні, тим краще».
За перші 155 днів 2012-го року, 154 військові покінчили життя самогубством. Вдвічі більше ніж за цей же період загинуло в Афганістані.
