Нестача систем протиповітряної оборони в Україні призводить до «повільних, але постійних успіхів» російських сил на фронті, пише у своєму звіті американський Інститут вивчення війни (ISW).
Нещодавні потужні атаки керованими авіаційними бомбами по Харкову мають на меті "знелюднити" місто і підготувати ґрунт для можливого наступу на нього російських військ, розповідає в інтерв'ю Голосу Америки аналітик Інституту вивчення війни Джордж Баррос.
Харків як і Донецька область, на його думку, є основними цілями Росії на цей рік. Москві вдалось налагодити виробництво зброї на своєму ВПК, вона навчилась обходити західні санкції. Що може протиставити Україна Росії? Чому важлива не тільки західна допомога, а й "зелене" світло від США на удари по території Росії? Детальний аналіз війни в інтерв'ю з аналітиком Інститут вивчення війни.
Андрій Борис, Голос Америки: Ситуація на фронті: Як Інститут вивчення війни оцінює розвиток подій зараз? Хто перебуває у наступі, хто захоплює більше територій? У кого перевага?
Джордж Баррос, аналітик Інституту вивчення війни: Зараз російські війська мають стратегічну ініціативу на всьому театрі ведення бойових дій, включаючи оперативну ініціативу майже в усіх місцях, де зараз ведуться бої – чи то на північному сході поблизу Харкова, біля Куп’янська, Луганська, Донецька, району Бахмута, біля Часового Яру, поблизу Авдіївки, Вугледара, Запоріжжя, Роботиного, навіть під херсонськими Кринками – росіяни володіють ініціативою і мають здобутки. Росіяни зараз використовують ситуацію, яка склалася після контрнаступу України 2023 року, який не досяг своїх цілей. І зараз ми бачимо, що росіяни посилюють наступальні операції, щоб спробувати скористатися цим і закріпитися. Орієнтовно з початку цього 2024 року, росіяни захопили в Україні понад 300 квадратних кілометрів території. А.Б.: Які цілі росіян на цей рік? Припускалось, що вони можуть зосередитись на взятті Донбасу, можливо підуть на Харків.
Д.Б.: Схоже, що цього року росіяни віддають пріоритет операціям у Донецькій області. Вони провели дуже інтенсивну п’яти-шестимісячну кампанію із захоплення Авдіївки. І попри колосальні втрати, а вони втратили техніку приблизно трьох механізованих дивізій, вони можуть продовжувати наступ і тиснути на Бердичі та інші села в цьому районі. Ми також бачимо поновлені російські атаки на рівні роти, взводу на заході Бахмута, поблизу Часового Яру. За нашими оцінками, росіяни найімовірніше посилять тиск, додадуть більше підрозділів, сил, і розвинуть там наступ. Ми стурбовані тим, що якщо українські сили втратять Часів Яр, окрім тактичних втрат, це відкриє можливість для оперативного прориву. Часів Яр – це останнє велике місто на шляху до міст-фортець Костянтинівки, Дружківки, Краматорська, Слов’янська тощо. А.Б.: Останніми тижнями Харків перебуває під шквалом обстрілів. Найнебезпечніші – атаки керованими авіаційними бомбами. Чого домагаються росіяни, атакуючи найбільше місто сходу України?
А.Б.: Ми дуже стурбовані тим, що Росія створює умови для можливого майбутнього великого механізованого наступу в Харківській області, ймовірно, цього літа. Ми ще не знайшли ознак, що росіяни розгортають сили в Бєлгородській області, щоб перетнути кордон в напрямку Харкова. Втім ми бачили деякі ознаки переміщення техніки в Луганській області, яка потенційно може повернутися до Воронежа або назад до Бєлгорода до місць збору. І залежно від планів російської кампанії і часу виконання, якщо вони захочуть здійснити ще одну спробу наступу, широкомасштабний наступ у Харківській області, тоді поточні удари КАБами можуть мати ціллю знелюднення Харкова, знищення там опорних пунктів, які українські сили можуть використовувати для оборони. А.Б.: Які ви бачите ефективні інструменти стримування цих авіабомб. Українська влада говорить про збільшення кількості комплексів Patriot. Ви згодні із цим, цього буде достатньо? Д.Б.: Українцям потрібно боротися за повітряний простір. Для цього є кілька інструментів. Patriot, мабуть, найпростіша система для досягнення цих цілей. Тому що Сполучені Штати мають велику кількість Patriot, які вони теоретично могли б надати українцям. Що також важливо зробити, це усунути, так би мовити, простір недоторканності, який нинішня політика створила всередині Росії. Якщо ви подивитеся на карту, на розташування Харкова відносно Бєлгорода та Воронежа, враховуючи дальність дії авіабомб, це 40-70 кілометрів, ви зрозумієте, що вам потрібно збивати російські літаки, поки вони ще в російському повітряному просторі, коли вони тільки наближаються до Харкова. Політично США не дозволили українцям це робити і це є помилкою. Слід дозволити українцям збивати літаки в російському повітряному просторі до того, як вони наблизяться до кордону, щоб запустити авіабомби. Дуже важко їх перехопити після того, як вони були випущені. Patriot із цим добре впорається. Існують також інші системи... включно із тактичними протиповітряними засобами радянських часів – «Стріла» чи системи ОСА, потрібні також боєприпаси до них. А.Б.: Ще одна гаряча тема останніх днів – напади українськими дронами на російські НПЗ. Ви, мабуть, бачили реакцію з боку Білого Дому і Пентагону. Наскільки ефективні і необхідні на вашу думку такі атаки?
Д.Б.: Ми не бачили негайного ефекту на полі бою від українських ударів по газових чи нафтових терміналах у Росії. Однак, вони надзвичайно важливі – експорт енергоресурсів становить значну частину доходів Росії, і позбавлення цього ресурсу та знищення відповідних об'єктів необхідне, аби сприяти здатності України досягати своїх цілей в обороні. Я вважаю, також дуже важливо продемонструвати, що українці можуть завдавати ударів по законних військових цілях у Росії. І це не перетинає жодних уявних "червоних ліній". Це не призводить до катастрофічної російської тактичної ядерної ескалації, яку Кремль дуже ефективно використовує, щоб стримувати Вашингтон та інші західні держави від посилення підтримки України. Я також вважаю, що це дозволяє українцям максимізувати ефективність та отримати дуже важливий досвід того, як використовувати безпілотники та інші ударні системи для завдавання ударів по об'єктах у Росії. А.Б.: Цього року Росія суттєво збільшила оборонний бюджет. Розвідка повідомляла про масштабування військового виробництва в Росії. Як ви бачите результати цього на полі бою?
Д.Б.: Першу половину 2022 року і навіть першу половину 2023 року Кремль все ще розглядав війну в Україні як спеціальну військову операцію. Вони не дуже серйозно ставилися до цього. Після того як Путін оголосив про мобілізацію Кремль прийняв низку болючих рішень, почав врешті розглядати це як повномасштабну, довготривалу стратегічну кампанію. Для оптимізації виробничих можливостей, логістики російським заводам потрібно багато часу, але зараз їм це вдається. Точні, керовані боєприпаси, ракети та безпілотники росіянам вдається виробляти, незважаючи на західні санкції. Вони фактично перевищили своє виробництво високоточних боєприпасів і ракет, яке було до 2022 року. Щодо безпілотників – вони закупили багато потужностей в Ірану, а завод у Татарстані зараз виробляє чимало безпілотників. Росіяни цілком здатні підтримувати та посилювати свої бомбардування та ударну кампанію проти України. Настане момент, коли їм, можливо, доведеться зробити паузу на пару місяців, щоб поповнити запаси, але вони роблять досить ефективну роботу. А.Б.: Мобілізація у Росії. Чимало експертів прогнозували, що Путін після президентських виборів оголосить про нову хвилю мобілізації. Це вже почалось в Росії?
Д.Б.: Ми думаємо, що Путін дав політичне розпорядження сформувати - 300 000 мобілізованих, про що говорив Зеленський на минулих вихідних. Але він не використовуватиме той самий метод (одномоментно мобілізувати необхідну кількість людей - ред.). Це буде так звана криптомобілізаційна кампанія, яка генеруватиме десятки тисяч солдатів щотижня щомісяця, щоб набрати загалом 300 000 людей. А.Б.: Інша тема – будівництво фортифікаційних споруд по всій лінії фронту. Україна відносно недавно почала це будівництво – росіяни цим займались ще з 2022 року. Поясність, будь ласка, ефективність і необхідність таких дій. Д.Б.: Дуже важливо, щоб українці будували польові укріплення і окопувалися. Це допоможе посилити їхню оборону. Російським військам буде важче пробиватися в майбутніх наступальних операціях.
Але це не панацея, так би мовити, це не гарантує Україні безпеку. Але це не означає, що польову фортифікацію не можна прорвати. Чому українці зараз окопуються і ведуть оборонні дії? Чесно кажучи, не тому, що це з військового погляду є найрозумнішим для українців. Насправді українців змушують робити це зараз обмежені ресурси. Немає достатньої кількості боєприпасів західної допомоги, транспортних засобів, систем ППО, артилерійських снарядів для ефективної наступальної операції. Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський, перед ним Залужний, інші командири, Павлюк – усі вони послідовно говорили про необхідність для України відновити ініціативу. Ініціатива надзвичайно важлива, і ми вважаємо, що в ідеальному світі, де є кращі ресурси для українських військових, вони матимуть ініціативу аби розпочати наступальні операції та відвоювати територію... Прямо зараз росіяни, українці, а також військові аналітики НАТО думають про те, як відновити маневровість на полі бою. Буде набагато краще, якщо ключі до рішення знайдуть українці, а не росіяни. А.Б.: Ви бачите, як українці можуть відновити маневровість? Д.Б.: Насправді ми збираємося опублікувати об'ємне дослідження приблизно на 100 000 слів на цю тему про проблеми та виклики сучасної війни та те, як відновити маневровість на полі бою. У нас є ідеї. Ми ще над цим працюємо. Тож можливо в наступних інтерв'ю нам буде про що розповісти.
|
