Журналістика – завжди в перших строках рейтингу найризикованіших професій. Більше того, нещодавні дослідження доводять, що кожен третій журналіст, який висвітлював події в гарячій точці, або надзвичайній ситуації, потерпає від посттравматичного синдрому.
Іранський журналіст Кіан Амані навіть на вулицях Вашингтона не почувається у безпеці. Під час інтерв’ю він нервово палить і постійно озирається. Минулого літа Кіан висвітлював криваві протести після виборів в Ірані. Журналіста тричі заарештовували спецслужби і він мало не загинув.
Фотожурналіст Кіан Амані розповідає:
«Коли я втікав, почалася стрілянина і куля пройшла крізь груди 18 хлопця. Він загинув на місці. Після побаченого я упродовж тривалого часу не міг спати, мене мучили кошмари. Почалася депресія. І з наближенням річниці протестів ці емоції знову повернулися до мене».
Ветеран журналістики Майк Волтер про переживання Кіана знає не з чуток. Він висвітлював трагедію 11 вересня 2001 року і сам пережив психологічний зрив. Про таких як він та Кіан журналістів, які опиняються в епіцентрі трагічних подій, Майк пізніше зняв документальний фільм. Тепер він співпрацює з організацією, що надає психологічну допомогу журналістам. Він каже:
«Я був здивований, коли з наближенням 11 вересня, я переживав ті ж самі емоції, що й тоді».
Психолог Сюзан Стаффорд підтверджує, що журналісти можуть мати психологічні травми навіть довго після того, як побували у вирі драматичних подій. Вона надавала допомогу журналістам, які працювали під час терористичних атак 11 вересня та урагану Катріна. Окрім кошмарів та депресії, каже Стафорд, репортери інколи страждають на підвищену роздратованість і проблеми з пам`яттю:
«Така вже людська особливість, коли ми опиняємося у небезпечній ситуації, організм виділяє багато хімічних речовин, аби ми зберігали пильність. Тобто всі ці хімічні речовини виділяються у величезних дозах і потрібні дні, аби повернутися до нормального стану. Люди переповнені співчуттям, вони можуть навіть мати відчуття провини, за те що вижили».
Криваві сцени тегеранських подій у Кіана досі перед очима. Але попри все, він намагається вгамувати емоції і почати нове життя.
