Сховище, яке розташоване поблизу маленького містечка Калпепер, штат Вірджинія, колись було підземним секретним бункером. В архіві представлений національний відео- та аудіоспадок, тому збереження якості матеріалів – одне з найголовніших завдань його працівників.
В американському національному кіноархіві імені Пакарда, що належить бібліотеці Конгресу, зберігається найбільша у світі колекція аудіо- та відеоматеріалів. Вона нараховує понад шість мільйонів екземплярів. Втім опиняються тут не лише старі шедеври кіноекрану, поряд з ними займають своє місце і сучасні роботи. Архіваріус Алексіс Ейнсворт каже, що до архіву потрапили і нові блокбастери: «Зелений шершень», «Дружина напрокат», «Джастін Бібер» та інші.
Час покаже, яке місце займе ця сьогоднішня підліткова сенсація поряд з класикою кіно, як «Розвіяні вітром». Утім, додає архіваріус, зайва поличка тут знайдеться для всіх. Грегорі Люкау, який завідує проектом збереження, каже, що тут не дискримінують певних жанрів чи стрічок:
«Ми збираємо всі аудіо- та відеопродукти, які виходять на національний ринок. Тут зберігаються фільми, телевізійні проекти, відео, DVD, звукозаписи, музика, записи промов, відеоігри».
Хоча сьогодні приміщення архіву таємниць не зберігає, знайти його не так просто. Колись це було зачиненим для громадськості таємним сейфом, де під час Холодної війни на випадок ядерної катастрофи знаходився грошовий резерв Федеральної скарбниці. Тепер від немилосердного ворога – часу – тут охороняється вже інший скарб – безцінні плівки, які буквально просто тліють. Оновлення оригінальних негативів, скажімо 1919-го року, для їх фестивального показу, забирає багато часу, каже технолог Барбара Вайтгед:
«Мені доведеться все це переробити заново, щоб плівка була чистою та не дуже товстою. Інакше вона може просто зіскочити із зубців і фільм порветься».
Спеціаліст каже, що обробка старих стрічок – це фактично народження нового життя:
«Плівки, яким понад 90 років, стають все більш крихкими і ось-ось розпадуться».
Старі негативи не лише ламкі, але і легко запалюються. Вони містять нітрати, тому зберігати їх треба лише у закритих приміщеннях, де підтримується стійка прохолодна температура. Найскладніше завдання архіваріусів – це підтримка у робочому стані апаратури всіх часів: програвачі бета-касет, апарати для перегону плівки, програвачі платівок, звичайні відеомагнітофони – вся ця апаратура є в арсеналі Кіноархіву. Грегорі Люкау каже, що без фінансової допомоги уряду такий проект не мав би шансів на життя:
«Лише тут може бути зроблена ця робота, тільки тут можна утримати такий масив різних форматів».
А результати роботи архіваріусів можна побачити і будь-якому кіноману, три рази на тиждень у старомодному маленькому кінозалі у стилі Арт-Деко.
