Спеціальні потреби

Американські ветерани йдуть воюювати за Україну добровольцями


На фото: Метью Паркер, під час військової служби в Іраку, 2006 рік. (Фото - Метью Паркер)
На фото: Метью Паркер, під час військової служби в Іраку, 2006 рік. (Фото - Метью Паркер)

Коли Метью Паркер, американський ветеран, який 22 роки прослужив в Армії (Сухопутні війська ЗС США - прим. ГА) США, почув, що російські війська вторглися в Україну, він подумав про американського солдата українського походження, який служив разом із ним у військах США в Іраку, і вирішив, що хоче допомогти українцям захищати свою Батьківщину.

"Вони можуть відправити мене туди, де я буду потрібен...у них буде вибір: вони можуть поставити мене в бій або використовувати як інструктора, але ми раді допомогти в будь-якому випадку".
Метью Паркер, американський ветеран із 22-річним досвідом в армії США

"Зі мною в Іраку був солдат родом з України", - розповів він "Голосу Америки" про своє рішення приєднатися до того, що вважає боротьбою за справедливість і дружбу. "Він став американським громадянином, пішов в Армію США і розповів мені про свій дім. Він розповів мені про свою родину та про те, як вони пишаються. Пам’ятаю, як він розповідав мені про свою молодшу сестричку".

"Тепер… хочеться думати, що, їдучи в Україну, я, можливо, захищаю його матір, або його молодшу сестричку, чи його дім. Можливо, таким чином я трохи віддячу йому за його службу".

Паркер, який воював у Боснії та в Іраку, не єдиний.

Представник посольства України у Вашингтоні повідомив "Голосу Америки", що 3000 американських добровольців відповіли на заклик України долучатися до служби в міжнародному батальйоні, який допоможе протистояти силам вторгнення Росії. Висловили бажання і в інших країнах. Переважно люди із пострадянських держав, таких як Грузія та Білорусь.

В емоційному відео, опублікованому в четвер на його Telegram-каналі, президент України Володимир Зеленський згадав про "міжнародний легіон" із 16 000 іноземних добровольців, які, за його словами, просять "приєднатися до захисту України, Європи та світу".

"Нам нічого втрачати, крім власної свободи", – сказав президент.

Українські солдати патрулюють район неподалік від палаючих військових вантажівок на вулиці в Києві, Україна, 26 лютого 2022 року. Повідомляється, що понад 3000 американських волонтерів прямують в Україну, щоб допомогти її солдатам боротися з російськими військовими.
Українські солдати патрулюють район неподалік від палаючих військових вантажівок на вулиці в Києві, Україна, 26 лютого 2022 року. Повідомляється, що понад 3000 американських волонтерів прямують в Україну, щоб допомогти її солдатам боротися з російськими військовими.

Месідж послання Зеленського вгадується і у дописі Збройних сил України у Facebook, де наголошується, що там шукають людей з бойовим досвідом, які "стоятимуть разом з Україною проти [російського] вторгнення". Уряд вже тимчасово скасував візові вимоги для волонтерів.

Паркер, чоловік із сивиною у волоссі, батько чотирьох дорослих дітей, ухвалив рішення воювати за Україну ще до звернення Зеленського.

Спочатку він і 12-ро ветеранів, з якими він служив протягом багатьох років, планували сісти на літак до Польщі, дістатися до українського кордону та приєднатись до загонів територіальної оборони.

Ситуація спростилась після того, як Зеленський закликав до формування міжнародного легіону, а український уряд створив процедуру для людей, які хочуть допомогти.

"Якби така процедура буда відсутня, нам би довелося вирішувати усе на кордоні. Не знаючи мови і намагаючись когось переконати. Але тепер, вони знатимуть про наш досвід. Вони знатимуть про нашу підготовку. Вони можуть відправити нас туди, де ми їм потрібні, – сказав він.

Паркер, уродженець американського штату Південна Кароліна, сказав, що в роки служби в Армії США був інструктором, а також бойовим командиром, керував солдатами в бойових ситуаціях.

Метью Паркер, по центру з гвинтівкою, інструктує інших американських солдатів щодо використання автомата АК-47 під час військової служби в Тікриті, Ірак, у 2006 році. (Фото - Метью Паркер)
Метью Паркер, по центру з гвинтівкою, інструктує інших американських солдатів щодо використання автомата АК-47 під час військової служби в Тікриті, Ірак, у 2006 році. (Фото - Метью Паркер)

"Вони можуть відправити мене туди, де я буду потрібен", – каже Метью. "Або вони можуть залишити мене як інструктора з легіоном, щоб навчати українців користуватися різними системами озброєння. Таким чином у них буде вибір: вони можуть поставити мене в бій або використовувати як інструктора, але ми раді допомогти в будь-якому випадку".

Для Паркера боротьба в Україні – це більше, ніж оборона однієї центральноєвропейської країни, яка зазнала неспровокованого нападу більшого сусіда. Як і багато волонтерів, він вважає, що власні демократичні права американців будуть під загрозою, якщо Росія зможе перемогти.

"Те, з чим воюють українці, — це типові бандити, вони воюють з тим, хто не поважає міжнародне право, хто не піклується про жінок і дітей. Ми і раніше воювали з таким типом людей", — сказав Паркер.

"Ми перешкоджаємо цим бандитам заподіяти біль жінкам і дітям".

Інший колишній бойовий побратим Паркера був з Грузії, де Росія влаштувала подібну війну в 2008-му році.

"Поряд зі мною також служили солдати з Грузії, в Іраку. І я знаю, що було з ними, коли на їхню країну нападали. Тепер у нас є ще одна вільна країна, подібна до Грузії, яка також ж жертвою нападу", – сказав він.

Паркер каже, що залишає свій бізнес у штаті Південна Кароліна, де він проводить тренінги з безпеки, а також свою сім'ю та трьох собак і вже наступного тижня прямує в Україну.

"Президент Росії Володимир Путін "вже захопив Крим", — сказав він. "Чого не можна було допускати. Це була слабкість міжнародної спільноти. Йому не можна дозволити захопити решту України".

Студія Вашингтон. Напад на АЕС. Як реагує світ?
please wait

No media source currently available

0:00 0:04:58 0:00
  • 16x9 Image

    Мирослава Ґонґадзе

    Керівниця мовлення Голосу Америки у Східній Європі. На додаток до праці на «Голосі Америки», часто виступає як експерт із питань України, Східної Європи та свободи слова на пострадянському просторі. Статті Мирослави друкуються на шпальтах таких світових видань, як Wall Street Journal, Washington Post, NPR, Journal of Democracy. Мирослава є співавтором науково-публіцистичної роботи «Розірваний нерв» про протестний рух в Україні 2000-2004 років.

    З освітою правника, здобутою у Львівському державному університеті, має великий досвід роботи в галузі журналістики та зв'язків із громадськістю. Працювала журналістом, редактором, продюсером, керівником медіа-кампаній в Україні та США у низці політичних і медійних організацій, у тому числі RFE/RL, Інтерньюз, IRI, NDI.

    Серед іншого – Мирослава також здобула освіту у Гарвардському університеті за стипендією Фундації Німана (2018-2019 рр.), була дослідником Університету Джорджа Вашингтона (2003) та володарем стипендії Рейгана-Фасела Національного фонду за демократію (2001). «За видатний внесок у розвиток журналістики, активну громадянську позицію та професійну майстерність» Мирослава Ґонґадзе нагороджена Орденом княгині Ольги.

    Інформувати, поєднувати й об’єднувати людей та ідеї, надихати – такою Мирослава бачить свою місію.

    У вільний від роботи час, якщо такий з’являється, захоплюється подорожами, мистецтвом, фотографією.

    Має дорослих доньок-близнюків Нану та Саломе.

Розсилка

Відео - найголовніше

Recommended

  • Підписуйтеся на Голос Америки Українською в Telegram

    Підписуйтеся на Голос Америки Українською в Telegram

XS
SM
MD
LG