Як твердять представники українських звукозаписуючих фірм та відомі українські виконавці, піратство нищить в зародку передовсім українську музику.
Компакт-диски з краденою музикою, що продаються з яток у кожному підземному переході на Хрещатику – загроза не так фінансовим інтересам Мадонни чи Хуліо Еглесіаса, як українським виконавцям та самому існуванню сучасної української музики.
“Якщо є крадений дешевий західний продукт, то з ним дуже важко конкурувати українському продукту. Тобто не приходять гроші, яких так потребує український шоу-бізнес для свого нормального розвитку.” - говорить Андрій Даховський з компанії “Юкрейніан Рекордс”.
Щоразу, купуючи піратський диск, -- каже він, -- українці спонсорують котрогось із “жирних котів” - мафіозі, який не має аж ніякого стосунку до шоу-бізнесу і який на ці гроші купить собі мерседес. Натомість вітчизняна індустрія звукозапису, в яку через піратство не повертаються вкладені гроші, задихається від недоінвестування:
“Ці рекордингові компанії не мають в результаті великих прибутків, і вони, коли до них приходять молоді групи, вони кажуть – в нас нема грошей, ми не можемо з вас зняти кліп, ми не можемо вам допомогти.” - говорить відомий композитор і виконавець Святослав Вакарчук з популярного гурту “Океан Ельзи”.
Не диво, -- каже він, -- що розкручених українських артистів мало, якісні кліпи майже не знімаються, а українській музиці годі пробитися на світові ринки.
“Океан Ельзи” користується підвищеною увагою з боку піратів. Останній диск цього гурту під назвою “Суперсиметрія” пропонують з яток як в ліцензійному, так і в краденому варіанті. На сьогоднішній день продано 50 тисяч легальних дисків – і, як гадає Вакарчук, разів у шість-сім більше піратських.
За його словами, уявлення про аудіопірата як про бідного студента, такого собі Робін Гуда, що поцупив в Інтернеті музичну новинку і для спільного добра продав їх задешево незаможному українцю – міф, придуманий самими ж піратами. Насправді гра йде на ціновій різниці в одну-дві гривні. В результаті процвітає тіньовий бізнес – і животіє легальна музична індустрія.
Святослав Вакарчук: ”Якби не було піратства, в нас був би нормальний, серйозний ринок. Тобто 50 мільйонів населення, які готові платити по 10 гривень за касети, по 20 гривень за диск це величезний ринок, в нас же зробили величезний прибутковий ринок на пиві, на солодкій воді, на цукерках, на цигарках, воно ж працює. Тому що припинили якось історію з піратством.” Щоб припинити історію з піратством у музиці, кажуть представники українського шоу-бізнесу, треба ворушити громадську думку. Поставити в підземних переходах ятки, де продавалися б не крадені, а ліцензійні диски. Закрити “дірки” на кордонах з Росією – бо відколи, під загрозою санкцій, в Україні позакривали всі заводи з виробництва контрафактної продукції, сотні тисяч нелегальних компакт-дисків везуть сюди на продаж з російських підпільних підприємств.
Так чи інакше, -- кажуть представники музичної індустрії, -- поки Україна залишатиметься великою піратською країною, вона ніколи не стане країною великої музики.
