Одеські обласні організації „Українське братство”, УНА-УНСО, Соціал-Національна партія України провели 2 липня пікет біля консульства Польської республіки. Вони вимагали припинити тиск з боку окремих польських політиків та засобів масової інформації на Україну з вимогою вибачитися за події на Волині у 1943 році.

Учасники пікету біля консульства Польщі, серед яких була переважно молодь, тримали гасла: „Вибачень перед катами українського народу не буде”, „Поляки, покайтеся за сотні років окупації українських земель”, „ОУН – УПА – українські герої”, „За захист своєї землі не вибачаються”.

На думку лідера Одеської обласної організації УНА-УНСО Андрія Іщенка – „вимоги польських політиків „вибачитися” за дії Української повстанської армії у 1943 році, на Волині, викликає у нас протест. Наприклад моя дружина з Волині і я там маю багато друзів. Ми чітко знаємо, що це споконвічна українська земля і дії УПА були зроблені у відповідь на військові дії Армії Крайової, яка займала антиукраїнську позицію. Дії УПА були вимушеними. Ми вважаємо членів ОУН – УПА героями України і чекаємо на офіційне визнання їхньої боротьби проти двох окупантів, надання їм всіх необхідних пільг”.

Лідер обласної організації Соціал-Національної партії України \СНПУ\ Павло Кириленко вважає, що „істерія, яка останнім часом нагнітається навколо Волинських подій 1943 року, організована певними політичними силами для того щоби спровокувати конфлікт між українцями і поляками. Ми вважаємо, що польський народ не винен у подіях 1943 року. Винна польська політична еліта, яка зробила заручниками польський народ на споконвічних українських землях. Ми прийшли висловити свої невдоволення і протест проти того що Польща вимагає від України вибачень. Ми вважаємо, що вибачитися має Польща та її керівництво”

Активісти СНПУ поширили серед одеситів Заяву „Україна пам’ятає!” у якій висловили ставлення до Волинських подій.

„Українське братство”, за словами його регіонального лідера Андрія Юсова, „має чітку і визначену, на відміну від української влади, позицію щодо подій 1943 року. Ми вважаємо, що ініціатива польської сторони, стосовно вибачень за діяльність УПА, є нічим іншим як історико-політичною провокацією і негативно відбивається на українсько-польському партнерстві та його перспективах”.

Організатори пікету передали консулу Польщі в Одесі Анджею Собчаку Звернення, у якому висловлено думку, що „вимоги вибачитися за події на Волині є грубим втручанням у внутрішню політику України... Сьогодні в Україні діє п’ять дипломатичних представництв Польщі, не заохочуйте українців перетворити їх на постійні об’єкти протестних акцій. Вимагаємо від республіки Польща, офіційно відмовитись від безпідставних претензій на вибачення з боку України за боротьбу УПА”.

Серед тих хто прийшов цього дня до консульства Польщі був і нинішній мешканець Одеси Григорій Драбчук. У 1943 році він мешкав у селі Кохановка, Кременецького району – тоді Волинської, а нині Тернопільської області.

Він пригадує: „Я був живим свідком. Сам тікав від поляків. Коли почалася ворожнеча – поляки нищили українців, а УПА – поляків. Одного дня, о дванадцятій ночі, нашим селянам повідомили, що йдуть поляки вирізати село. Я тікав з цілою родиною. Лише батько не тікав. Він був колишнім вояком царської армії – взяв в руки вила, поліз на хату і біля димоходу сидів цілу ніч...” До учасників акції протесту вийшов консул Польщі в Одесі Анджей Собчак. Йому передали звернення. На прохання журналістів висловити ставлення з приводу вимог обласних організацій Українського братства, УНА-УНСО, Соціал-Національної партії України, Анджей Собчак сказав: „Я маю прочитати всі надані документи, а потім їх коментувати. Нині немає про що говорити”.