Схоже, що між Вашингтоном і Києвом розгоряється справжній дипломатичний скандал. У відносинах між стратегічними партнерами чітко проступає криза довіри, яка стосується вищого рівня українського керівництва, а стосунки Вашингтона і Києва перебувають на найбільш складному рівні з дев’яносто третього року. Американські газети детально аналізують увесь комплекс причин, що призвели їх до такого стану. У редакційній газети Вашингтон пост під заголовком «Купці-ізгої» говориться, що європейський континент все ще становить загрозу безпеці США з огляду на свідчення поставок зброї Іраку Білоруссю, Югославією, та Україною.
Українські Кольчуги, говориться в редакційній, могли допомагати Гуссейну збивати американські літаки. Серцевина української проблеми---не її військові, а сам Кучма, зазначає редакційна, який на таємно записаній плівці схвалив продаж радарів Багдаду. Хоча Кучма став парією в очах лідерів країн-членів НАТО, Вашингтон пост закликає не припиняти допомоги Україні, скеровуючи її на розбудову поміркованих політичних рухів, які б мирно усунули Кучму та його оточення від влади.
Між тим подібна перспектива, як також і невтішні для офіційного Києва висновки американсько-британської комісії, що зіткнулася з прихованим небажанням повної співпраці з боку українського уряду, розлютили адміністрацію та деяких депутатів, говориться у статті газети Нью Йорк таймс. На хвилі такої реакції народжується ідея розслідувати скандал з Кольчугами за допомогою ООН та комітету із санкцій проти Іраку за номером шістсот шістдесят один Ради Безпеки ООН. Очевидно, Україна намагається протиставити ООН британо-американській комісії. США не можуть заблокувати цю ініціативу. Водночас Білий Дім не вважає цю ідею продуктивною, зазначаючи, що Україна відмовилася надавати відповіді на додаткові питання комісії, і таким же чином відмовиться надавати їх і ООН, пише Нью йорк таймс.
Столичні Вашингтон таймс і Вашингтон пост наголошують, що свідчення, які український уряд надав комісії американських і британських експертів були прозорими щодо технічних деталей розташування Кольчуг в Україні, але були недостатніми для спростування обвинувачень у продажу радарів Іраку в обхід санкцій ООН, можливої ролі Кучми у цьому. Водночас, як зазначає Вашингтон пост, звіт комісії не містить незаперечних доказів продажу українським урядом Кольчуг Багдаду. Далі лишається неясним, пише газета, якою буде реакція делегацій країн-членів НАТО, що зберуться на листопадовий саміт у Празі, коли там з’являться незапрошені Кучма і Лукашенко. Не виключено, що вони можуть побачити порожні крісла. Кучма визнає, що стосунки НАТО-Україна тимчасово погіршилися, але він відкидає логіку, за якою необгрунтовані підозріння торпедували б співпрацю Києва з альянсом, пише Вашингтон Пост.
Інша стаття часопису торкається болючих дилем української вугільної галузі: її не можна ліквідувати, і водночас продовжувати її існування. Ліквідація нерентабельних шахт відразу б призвела до соціального вибуху Донеччину напередодні президентських виборів. Водночас щорічний борг галузі складає два мільярда доларів. Уряд платить п’ятсот мільйонів, щоб тримати на плаву сто сімдесят шість шахт зі ста вісімдесяти трьох. Уряд не має жодного уявлення як вийти з цієї дилеми, пише Вашингтон пост, відзначаючи, що в такій мутній воді повсякденний контроль над шахтами переходить до політичних бізнесменів, які привели Кучму до влади.
Росія та її терористи--інша тема провідних часописів. Російська журналістка Анна Політковська, торкаючись чеченської дилеми, пише у Нью Йорк Таймс, що лише переговорний шлях може вивести з неї, вберегти цілісність Росії і надати ширші права чеченцям. Суть дилеми така: Путін не бажає жодних переговорів, продовжує війну. Вона, у свою чергу, лише продукує покоління молодих шахідів-радикалів, які йдуть на зміну поколінню Аслана Масхадова, що й засвідчили події в Москві. Багато з них є поза контролем Масхадова, розповзаючись по Росії. З ким домовлятися, запитує Політковська? І хто з російського боку міг би брати участь у переговорах? Примаков, або Шеварнадзе, як посередник? Наразі відповіді на ці питання немає, пише Політковська у газеті Нью Йорк таймс. А у міжчасі, як пише Крісчен саєнс монітор, Путін наполягає, щоб Вашингтон зарахував усі чеченські організації за кордоном до списку терористичних, змінює воєнну доктирину, і посилює тиск на пресу відносно регуляції висвітлення антитерористичних операцій, під що підпадає й чеченська війна.
Змін у стратегічних доктринах торкається і редакційна Крісчен сайєнс монітор, коментуючи нещодавній удар безпілотного розвідувального літака ЦРУ у Йемені по аль-кайдівцях. Ця атака відповідає доктрині упереджуючого удару по терористах, проголошеної нещодавно Білим Домом. Крісчен саєнс монітор уважає, що застосування сили на чужих територіях вимагає санкцій ООН, нагадуючи, що остання є живим символом зусиль США об’єднати держави і людей під владою закону.
