ВСТУП: ОСТАННІ КІЛЬКА МІСЯЦІВ МИ МАНДРУВАЛИ З ВАМИ АМЕРИКОЮ НАВПРОСТЕЦЬ, ВЗДОВЖ ІСТОРИЧНОЇ АВТОТРАСИ НОМЕР 50. ПРОЛЯГАЮЧИ ЗАХІДНИМ ШТАТОМ КОЛОРАДО, ШЛЯХ НОМЕР 50 ПЕРЕТИНАЄ СВОЄРІДНЕ МІСТЕЧКО САЛАЙДА. КОЛИШНІЙ ЗАЛІЗНИЧНИЙ ВУЗОЛ, ЩО РОЗРІССЯ НАПРИКІНЦІ 19 СТОРІЧЧЯ, МІСТО ДЕСЯТИЛІТТЯМИ ПРОЦВІТАЛО. ПРОТЕ ЧАСИ ЗМІНИЛИСЬ, І СТО РОКІВ ЗГОДОМ САЛАЙДА МУСИЛА ШУКАТИ НОВИЙ СПОСІБ, ЯК ВИЖИТИ. ПЕТРО ФЕДИНСЬКИЙ ІЗ РОЗПОВІДДЮ ПРО МІСТО І ЙОГО НОВІ ПРОБЛЕМИ.
ТЕКСТ: САЛАЙДА В ШТАТІ КОЛОРАДО – ІДИЛІЧНЕ МІСЦЕ В ОТОЧЕННІ ДАВНІХ ФЕРМЕРСЬКИХ УГІДЬ ТА ВЕЛИЧНИХ ГІР. ТУТ ГОСПОДАРІ ВІДЧИНЯЮТЬ КРАМНИЦІ, КОЛИ ЇМ ЗАМАНЕТЬСЯ, І ЛЮДИ ВЕДУТЬ ПОМІЖ СОБОЮ НЕКВАПЛИВІ БЕСІДИ. МЕР САЛАЙДИ ДЖЕМІ ЛЬЮІС ЗНАЙШОВ ЦЕ МІСТЕЧКО, КОЛИ МАНДРУВАВ ШТАТОМ КОЛОРАДО КІЛЬКА РОКІВ ТОМУ.
ІНТЕРШУМ:
Мер Джемі Льюіс: “Ну як ви? Не змерзли”?
Джордж: “Та де”!
Мер Джемі Льюіс: “Розумник – взяв жакет. А я не взяв”.
Сем: “Ну що там чути про ситуацію з паркінґом”?
Мер Джемі Льюіс: “Думаю, Дейл знає”.
Мер Джемі Льюіс: “Гей, Нормо, як справи? Радий бачити”.
ЙОМУ ТАК СПОДОБАЛОСЬ, ЩО ВІН ПЕРЕЇХАВ.
Мер Джемі Льюіс: “Гарно, що коли скажеш комусь “Добридень” – і тобі відкажуть “Добридень”. Люди такі привітні, дуже товариські, дуже щирі”.
ІНТЕРШУМ: бaлaчки
ТА ПОПРИ ЦЮ ПРИВІТНІСТЬ САЛАЙДИ, ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК В ОСТАННІ ДЕСЯТЬ РОКІВ ПРИЗВІВ ДО СУПЕРЕЧКИ СЕРЕД МЕШКАНЦІВ. ЦЕНТР МІСТЕЧКА, З ЙОГО СТОЛІТНІМИ БУДИНКАМИ, ПОСТАВ У ТІ ДНІ, КОЛИ САЛАЙДА БУЛА ПРОЦВІТАЮЧИМ ЗАЛІЗНИЧНИМ ВУЗЛОМ, ЧЕРЕЗ ЯКИЙ ВЕЗЛИ ТОВАРИ ДО НАВКОЛИШНІХ ЗОЛОТИХ КОПАЛЕНЬ І НАЗАД. ТА КОЛИ В П”ЯТДЕСЯТІ ЗАЛІЗНИЦЮ ПЕРЕНЕСЛИ І ТРИДЦЯТЬ РОКІВ ЗГОДОМ КОПАЛЬНІ ЗАКРИЛИ, МІСТЕЧКО ЗАВМЕРЛО. ХУДОЖНИК І ПРОДАВЕЦЬ АНТИКВАРІАТУ ДЖЕК ЧИВИС ЖИВЕ ТУТ ЧВЕРТЬ СТОЛІТТЯ.
Джек Чивис – продaвець aнтиквaріaту: “Середина вісімдесятих – це були направду понурі часи. Тут усе дихало на ладан. Багато людей мусіли виїхати. І то було, мабуть, найгірше”.
МІСТЕЧКО ВМИРАЛО. СТАРІ БУДИНКИ РОЗВАЛЮВАЛИСЬ. ТА ЗА КІЛЬКА РОКІВ ТУТ ЗНАЙШЛИ СПОСІБ, ЯК ВІДРОДИТИСЯ ЧЕРЕЗ ТУРИЗМ. СКОРИСТАВШИСЬ МІСЦЕПОЛОЖЕННЯМ, МІСТЕЧКО ПРИВАБИЛО ТУРИСТІВ РОЗВАГАМИ НА КШТАЛТ КАТАННЯ НА КАЯКАХ.
ІНТЕРШУМ: музикa і звук води:
ШЛЯХ НОМЕР 50, ЩО ПРОЛЯГАЄ МІСТОМ, СТАВ СМУГОЮ МОТЕЛІВ, РЕСТОРАНІВ ШВИДКОЇ ЇЖІ ТА БЕНЗОЗАПРАВОК. ВІДКРИВСЯ ВЕЛИКИЙ УНІВЕРМАГ. В ІСТОРИЧНИЙ РАЙОН ПРИЙШЛИ МАЙСТРИ ТА ЗАХОДИЛИСЬ ОНОВЛЮВАТИ СТАРІ БУДІВЛІ. ДЖЕК ЧИВИС КАЖЕ – ОБЛИЧЧЯ САЛАЙДИ ПОМОЛОДШАЛО.
Джек Чивис – продaвець aнтиквaріaту: “Цей будинок був зведений наприкінці вісімсот вісімдесятих, і попервах тут жили мебляр і трунарі, а ще була капличка і столярня. В ті дні якщо ти мав столярню і робив меблі, то робив також і труни”.
ХОЧ ТЕПЕР І КРАСИВІШЕ, ТА НЕ КОЖЕН ЛЮБИТЬ ЗМІНИ. ДЕНІС РОНАЛЬД – ЖИТЕЛЬКА САЛАЙДИ В ЧЕТВЕРТОМУ ПОКОЛІННІ І РЕПОРТЕР МІСЦЕВОЇ ГАЗЕТИ. ВОНА СУМУЄ ЗА МИНУЛИМИ ДНЯМИ.
Деніс Ронaльд – жителькa Сaлaйди: “Тут були крамниці одягу, дитячі крамниці і все, що тільки можна придумати, а тепер самі лиш художні галереї по всьому центру міста”.
ІНТЕРШУМ: мaшинa місить тісто:
ДЕХТО З МІСЦЕВИХ ВІДЧУВАЄ, ЩО ЕКОНОМІЧНИЙ РІСТ ДОПОМІГ, АЛЕ Й ЗАВДАВ БОЛЮ. У ДЖУЛІЇ СТРАЙКЕР БУЛОЧНА В ІСТОРИЧНОМУ РАЙОНІ. ВОНА КАЖЕ – ХОЧ БІЗНЕС ІДЕ КРАЩЕ, ЦІНИ НА НЕРУХОМІСТЬ ПІДСКОЧИЛИ, І ЖИТИ В САЛАЙДІ СТАЛО ДОРОГО.
Джулія Стрaйкер - влaсник булочної: “Багато праці доклали, щоб причепурити місто і підтримувати його в такому стані. Одначе ціна на будинки, платня за житло пішли різко вгору, і нині важко заробити на життя чи сплатити ренту.”
ІНТЕРШУМ: бaлaчки
ВРАНЦІ У НЕЇ В БУЛОЧНІЙ ЗБИРАЄТЬСЯ ГУРТ, ВІДОМИЙ ЯК “КЛУБ БРЕХУНІВ”.
Том Ів: “Можете розказати яку завгодно історію. І ви не знаєте, чи вірять вам люди, чи знають, що то побрехеньки. Тобто це не робить жодної різниці”.
ПОЛ ПОУЗЕР ВІДКРИВ ПЕРШИЙ У САЛАЙДІ РЕСТОРАН ШВИДКОЇ ЇЖІ. ВІН КАЖЕ – СТАВИЛИСЬ ДО ЦЬОГО ПО-РІЗНОМУ. ДЕХТО З ГОРОДЯН БУВ ПРОТИ ТАКОГО РЕСТОРАНУ В ЇХ МІСТІ.
Пол Позер – влaсник ресторaну: “Було кілька таких, що активно протестували. Але назагал місто підтримало цей бізнес. Так само, як вони підтримують всі нові види бізнесу, що приходять у місто – вони вітали Walmart, Kentucky Fried Chicken і всі інші, бо люблять їх – люблять сервіс і не обминають десятою дорогою тільки через те, що це не вписується в місцеву атмосферу”.
ЯК ВВАЖАЄ МЕР ЛЬЮІС, ЗМІНИ ПІШЛИ САЛАЙДІ НА КОРИСТЬ. А ЩЕ БІЛЬШЕ, НА ЙОГО ДУМКУ, ПРИСЛУЖИЛОСЯ Б МІСТУ ВЕЛИКЕ ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТЕ ВИРОБНИЦТВО. ПРОТЕ ДЖЕМІ НЕ ХОТІВ БИ, ЩОБ САЛАЙДА ВТРАЧАЛА СВОЮ НЕПОВТОРНІСТЬ.
Мер Джемі Льюіс: “Найбільша надія – допомогти зберегти тутешній стиль життя і ауру центру міста. І в той самий час спробувати підняти життєві стандарти для декого з тих, кому зараз важко. Спробувати забезпечити стабільніший бізнес, може, не так пов”язаний з сервісом, а якісь робочі місця на виробництві – що знову-таки повертає мене до Інтернету – може, якийсь чистий фабричний бізнес, як виробництво комп”ютерних чіпів або медичного обладнання. Тоді всі були б задоволені”.
