Експерти обговорюють крах помаранчевого міфу

Помаранчевий міф зруйнований, а українська влада балансує на межі кризи. Як стверджують політологи, такими є невтішні підсумки політичного сезону, що минає. Про кумирів, скинутих з п`єдесталу, і тих, які можуть прийти їм на зміну, відомі українські експерти розмірковували за круглим столом.

Експерти констатують: «Помаранчевий міф помер». Як каже директор Центру соціальних досліджень «Софія» Андрій Єрмолаєв, колишня система координат, у якій «помаранчеві» протистояли «синім», демократична коаліція – консерваторам, а президент уособлювавпрогрес і європейський вибір, більше не працює.

Останнім цвяхом у труну втрачених надій стали київські вибори, на які люди не пішли, бо не побачили альтернативи, – каже науковий керівник Фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна. Проте руйнація міфу ще не означає політичної кризи, – вважає Бекешкіна:

«На мою думку, ніякої особливої політичної кризи немає. Тому що насправді те, що в нас відбувається, відбувається вже багато років, починаючи з 2005-го. Я назвала б це хронічною хворобою нашого політикуму. А якщо хвороба хронічна, то це не криза. Знаєте, це так як у людини болить печінка, щось з`їв не те і починає боліти сильніше».

Наразі не бачить ознак політичної кризи і директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. Як нагадує політолог, казати про політичну кризу можна лише в трьох випадках: коли не діють ключовідержавні інституції – президент, Верховна Рада чи Кабмін; коли не сформовані коаліція і уряд; коли в країні йдуть масові акції протесту. Поки що уряд не у відставці і коаліція формально діє, – нагадує Фесенко:

«Зараз жодного з трьох вимірів політичної кризи у нас нема. Можна казати про кризові тенденції в окремих державних інституціях, передусім у парламенті; можна казати про кризові тенденції в політичних партіях України. Це дійсно є. Поки що більш коректно сказати, що український політикум, система влади хитається на межі політичної кризи. У нас стабільна політична нестабільність, яка вагітна потенційними кризами».

Підбиваючи невтішні підсумки політичного сезону, що минає, експерти розмірковують над можливістю появи нової, третьої сили, яка має прийти на зміну скинутим кумирам. На думку народного депутата з НУ-НС Олеся Донія, таких третіх сил має бути дві. Нехай поділ на «помаранчевих» і «синіх» стерся, проте виборець далі ділить політиків на своїх і чужих, – стверджує Доній:

«Тобто ми можемо говорити про пошук двох третіх сил. Однієї в помаранчевому, українокультурному проекті, а однієї – в російськокультурному».

Прогнозуючи появу в новому сезоні нових партійних проектів, експерти не виключають також найгіршого: це можуть бути суто технологічні проекти. Або проекти, зорієнтовані на прямий підкуп виборців. Або проекти, замовником яких виступить Росія.