Вiдомий економіст-полiтолог Андерс Аслунд вважає, що українська демократія виходить на новий рівень - рівень боротьби кількох конкуренто-спроможних сил. І хоча на сьогодні досі ще рано говорити про остаточну розстановку сил на парламентських виборах, загальну тенденцію побачити вже можна, додав він.
«Домовленість між Партією регіонів та Нашою Україною вже припинила своє існування. Натомість з “регіонами” почав зближатися Блок Тимошенко. Конкуренція виходить на максимальний рівень, як того і слід було очікувати. Уряд Тимошенко був надзвичайно неефективним, тому їй треба було дискредитувати новий уряд. Крім того, їй потрібна була проблемна ситуація для проведення власної передвиборчої кампанії. Водночас вона намагається зберегти можливість утворення коаліції з Партією регіонів. Тому, з її точки зору, те, що сталося, було геніальним політичним кроком. Побічний ефект, якого їй не уникнути, однак, подальше послаблення довіри до неї на Заході».
Водночас зміну уряду двічі за рік президентства Ющенка Андерс Аслунд не сприймає як явище негативне, а натомість бачить у цьому спосіб очищення української влади:
«Якщо ви маєте корупцію, як у випадку з Україною, вам потрібно її викривати. Найкраще це відбувається, коли кожна сторона намагається викрити корумпованість іншої. Зрозуміло, що ніхто не покаже свою власну корумпованість, то ж ви не хочете мати стабільний уряд. Якщо ви подивитесь на три балтійські країни або на Польщу, у цих країнах зміна відбувається у середньому щороку. І це добре для них. Ви не хочете мати стабільний уряд в Україні, вам потрібна максимальна політична конкуренція так довго, як сторони не вдаються до насильства».
І така політична конкуренція, на думку Андерса Аслунда, не стане на заваді проведенню реформ, оголошених Ющенком під час передвиборчої кампанії:
«Не зважаючи на те, яким буде результат виборів, я думаю, що вони посилять просування уперед процесу реформ. Всі партії за винятком комуністів, зацікавлені у проведенні ринкових реформ. Тому тут ми бачимо велику підтримку. При пропорційній виборчій системі партії зможуть по-справжньому впливати на законодавчий процес, який стане більш структуризованим, зваженим, продуктивним та конструктивним».
Із твердженнями деяких експертів про посилення обережного ставлення Заходу та європейських країн до України у світлі нестабільної політичної ситуації науковець не погоджується:
«Навряд чи європейцi можуть бути ще більш обережними, ніж вони були до цього. Натомість тепер вони більш уважно слідкують за тим, що відбувається в Україні. Місяць тому я був на засіданні Європейського Парламенту та мав розмови з представниками Європейської народної партії, яка організувала велику конференцію по українському питанню. Раніше цього б ніколи не сталося. Сьогодні Україна стала великим питанням політики Європи».
