Перемир’я в російсько-українській війні може зберегти людей і дати Україні перепочинок, але становитиме серйозну загрозу і для України, і для безпеки Європейського континенту, вважають західні фахівці.
Небезпеки від тимчасового припинення вогню вказані зокрема у спеціальному дослідженні Королівського інституту міжнародних відносин Chatham House у Лондоні, а також у коментарях інших аналітиків.
Їхній висновок: якщо Владімір Путін залишатиметься при владі, а Росія не відмовиться від своїх імперських амбіцій, навіть тривала пауза на фронті не усуває причин війни.
“Ризик в тому, що Європа і можливо навіть люди в Україні будуть вважати припинення вогню завершенням війни, а Росія не буде вважати, що це завершення війни. Вона буде вважати, що це певна сходинка, щоб продовжити досягнення її військово-політичних цілей”, - сказала Голосу Америки співавторка дослідження Орися Луцевич, голова Українського форуму в Chatham House.
Вона та її колеги-британські аналітики підкреслюють, що “Росія має тривалу історію маніпулювання переговорами, як це було в Молдові, Грузії і в Мінських домовленостях, для посилення своїх позицій”.
“Києву та його союзникам потрібна буде найвища пильність, щоб уникнути погано влаштованого припинення вогню, яке було б надмірно на користь Росії і ще більше загрожувало б безпеці України і Європи”, - розповідає Луцевич.
Серед негайних загроз Chatham House називає те, що припинення вогню створить спокусу і виправдання для зменшення допомоги Україні з боку партнерів, бо європейські лідери та громадська думка вважатимуть, що війна закінчилася і причин допомагати українцям нема.
“Досягнення припинення вогню не слід плутати з врегулюванням конфлікту. Для Європи припинення вогню не обов'язково є кращим або дешевшим варіантом у довгостроковій перспективі, ніж підтримка України задля поразки російських військ, які вторглися. Плани підтримувати припинення вогню країнами "Коаліції охочих" навряд чи стримують Росію від порушення угоди, навряд чи зупинили б конфлікт, чи поновлення повномасштабних бойових дій у майбутньому”, - мовиться у звіті Королівського інституту міжнародних відносин Chatham House.
Мета Росії - включити будь-які рішення щодо України до ширшого американо-російського врегулювання європейської безпеки.Даніель Шеліґовскі, Польський інститут міжнародних справ
Даніель Шеліґовскі з Польського інституту міжнародних справ, аналізуючи російські вимоги і дипломатичну стратегію, у мережі Х вказує:
“Москва готується до переговорів, які виходять далеко за межі технічних домовленостей щодо припинення вогню в Україні".
"Мета Росії - поєднати два процеси: переговори щодо припинення війни проти України та переговори між США та Росією щодо ширшого європейського порядку безпеки. Тобто, включити будь-які рішення щодо України до ширшого американо-російського врегулювання європейської безпеки”, - аналізує Шеліґовскі.
Антон Шеховцов, дослідник в університеті Відня, наголошує на відсутності будь-яких змін агресивних намірів Москви:
“Позиція Росії щодо України не змінилася з часів стамбульських переговорів. Єдиним прийнятним для Росії результатом війни залишається капітуляція України".
Антон Шеховцов: "Той факт, що Росія погодилася на тристоронні переговори в Абу-Дабі, не є ознакою її готовності до миру з Україною. Це не так. Росія сподівається, що зникне підтримка України з боку Заходу, і вважає, що у неї є ресурси, щоб дочекатися цього гіпотетичного моменту”.
Досвід Мінських та інших угод
У Росії вже є чималий досвід використання припинення вогню не як кроку до миру, а як інструменту закріплення власних військових і політичних здобутків.
Мінські домовленості 2014 і 2015 років не поклали край війні на Донбасі. Упродовж років там майже щодня гинули люди і спалахували бойові дії, але у Мінську був створений механізм, у якому Москва могла одночасно підтримувати контрольовані нею збройні формування, заперечувати власну роль у конфлікті й використовувати дипломатичні важелі для тиску на Київ.
За даними, наведеними в доповіді Chatham House, лише у 2018 році ОБСЄ зафіксувала 270 тисяч порушень режиму припинення вогню. Упродовж переговорного процесу в Нормандському форматі загинули близько 14 тисяч військових і цивільних, ще майже 25 тисяч людей зазнали поранень.
Ті цифри, за оцінкою авторів звіту, можуть бути заниженими, бо проросійські сили перешкоджали роботі спостерігачів ОБСЄ.
У Молдові після збройного протистояння 1992 року перемир'я закріпило російську військову присутність у Придністров'ї. Чіткого графіка виведення російських військ угода не передбачала.
У Грузії угоди про припинення вогню 1990-х років і домовленості після російського вторгнення 2008 року також не забезпечили відновлення територіальної цілісності країни.
Натомість Росія зберегла військову присутність, а згодом визнала незалежність Абхазії та Південної Осетії.
У всіх тих випадках припинення бойових дій не усувало російського впливу, а навпаки - створювало умови для його тривалого закріплення.
Росії потрібна не пауза, а щоб Україна втратила обороноздатність
На думку авторів Chatham House, Москва прагнутиме використати переговори для обмеження українського суверенітету, передусім у питаннях оборони та зовнішньої політики.
Серед ключових російських вимог - недопущення розміщення західних військ в Україні, обмеження чисельності і техніки української армії, а також блокування перспективи вступу України до НАТО.
Путін не лише чітко заявив про бажання зберегти захоплені українські території і змінити кордони. Йому важливо продемонструвати російським політичним елітам і суспільству, що війна принесла результат, який виправдовує її величезну ціну.
Так само скептично, на думку дослідників, слід ставитися до ідеї демілітаризованої зони на територіях Донбасу, які нині контролює Україна. Якщо така зона не супроводжуватиметься обмеженнями на переміщення російських військ поблизу неї та дієвими гарантіями безпеки, вона може перетворитися на територію, яку Росія зможе захопити за першої нагоди, аналізують дослідники Chatham House.
Україна змогла б скористатися також, але...
Звіт Chatham House визнає, що українське суспільство могло б змиритися із заморожуванням нинішньої лінії фронту на південному сході країни, якщо це не обмежуватиме суверенітет держави, її здатність оборонятися та європейську інтеграцію.
Але ці умови принципово відрізняються від вимоги поступитися додатковими територіями чи скоротити збройні сили.
Навіть якщо великі бойові операції припиняться, це не означатиме, що Росія відмовиться від війни проти України. Просто її методи можуть змінитися.
Замість спроб просунутися на фронті Кремль може зосередитися на підриві української держави зсередини. Кібератаки, диверсії, інформаційні операції, фінансування політичних проєктів і провокування внутрішніх конфліктів можуть виявитися для Москви дешевшими та політично менш ризикованими інструментами, ніж новий масштабний наступ.
Особливо вразливим моментом стануть майбутні вибори в Україні, йдеться в дослідженні.
Після припинення воєнного стану Україна неминуче зіткнеться з необхідністю відновити нормальне політичне життя, але організувати вибори в державі з мільйонами внутрішньо переміщених осіб, мільйонами громадян за кордоном, сотнями тисяч військовослужбовців і частиною території під окупацією буде надзвичайно складно.
Дослідження Chatham House серед представників українського громадянського суспільства у березні 2026 року показало, що 46% опитаних очікують посилення внутрішньої політичної нестабільності після перемир'я; ще 63% вважають, що витрати на оборону залишатимуться високими; 60% українських респондентів сказали, що Україна може бути змушена зберігати мобілізаційний режим, оскільки війна може відновитися.
