Захист із терміном придатності. Що буде далі з українськими біженцями у ЄС?

28 вересня Рада ЄС планує подовжити тимчасовий захист для українців, що тікають від війни в себе на Батьківщині, до 3 березня 2025 року, тим самим забезпечивши біженців з України можливістю й надалі жити й працювати в країнах Євросоюзу. Радіо Свобода пояснює, які саме права мають українці, користуючись тимчасовим захистом. Таких українців у ЄС нині, за даними Єврокомісії, понад чотири мільйони. На що їм розраховувати далі? Адже директива, якою передбачений статус, розрахована на три роки, а цей термін спливає якраз на початку березня 2025-го.

Унікальний статус

Допоки не почалася повномасштабна війна, строк перебування українців у Євросоюзі за безвізом не мав перевищувати 90 днів упродовж періоду в 180 днів. Порушення міграційних правил каралося «чорною міткою» на виїзді, тобто подальшою забороною на в’їзд до ЄС.

Аби затриматися на довше, потрібна була підстава: навчання і, відповідно, відкрита студентська віза. Заміжжя чи возз’єднання з родиною і відповідний тип дозвільних документів. Або ж робота й офомлений на неї дозвіл разом із правом на проживання в конкретній країні ЄС тощо. Простіше кажучи, спочатку – знайдений роботодавець, готовий проходити кола європейської бюрократії задля цінного співробітника, потім – власне, переїзд з усіма документами, що дозволяють залишатися в ЄС на довше і працювати там (це право, як правило, обмежувалося можливістю працювати на одну конкретну компанію).

Відкриття віз певних типів у залежності від мети довготривалої подорожі могло розтягуватися на місяці. Все залежало від держави, де розташований пункт призначення, та її правил. Приміром, у Бельгії, перш ніж видати дозвіл на роботу українцеві, що працевлаштовується до місцевої компанії, уповноважені органи «звірялися» з центрами зайнятості, щоби переконатися, що аналогічну вакансію не може зайняти безробітний, скажімо, бельгієць. Інакше кажучи, громадянину третьої країни ще належало довести свою виняткову компетентність, перш ніж стати частиною європейського офісу.

Все змінилося з початком повномасштабної війни. Переїзд до ЄС уже не був опцією, а став потребою для мільйонів українців, що шукали безпечне місце для себе і своїх дітей. І Євросоюз зреагував відносно швидко: фактично за кілька днів після російського вторгнення до України вперше в своїй історії одностайним рішенням країн-членів активував директиву про тимчасовий захист.

«Це був подвиг, якого вдалося досягти Європі. Звичайно, було важко. Але їх (українців – ред.) приїзд до ЄС, а також права, які їм були надані, дуже полегшуються тимчасовим захистом. Це значно спростило і державам-членам обробку їх прибуття. А українським біженцям – доступ до соціально-економічних прав», – каже Радіо Свобода Анастасія Каратзас,аналітикиня Європейської програми міграції та різноманітності Центру європейської політики.

Цим шляхом, а не за звичною процедурою надання біженства, тривалою й громіздкою, пішли, щоби запобігти величезному тиску на національні системи надання притулку та дозволити державам-членам ЄС «управляти» прибуттями в упорядкований та ефективний спосіб. Так пояснюють обрання саме цього правового інструменту і в Єврокомісії.

Привілеї для тимчасово захищених

Ця директива, якою регулюється нині правовий статус у ЄС більшості українських біженців, надає їм доступ до прав, якими до цього послуговувалися виключно громадяни Євросоюзу чи його постійні резиденти. Варто, перетнувши кордон, зареєструватися в спеціальному центрі конкретної країни ЄС, що посвідчить право на тимчасовий захист – і українцям доступна низка привілеїв, що зазвичай відкриваються громадянам третіх країн не за один рік легального проживання. Право на такий захист мають українці, що опинилися на території Євросоюзу від 24 лютого 2022 року, але існують винятки, їх міграційна служба розглядає в індивідуальному порядку.

Ось перелік ключових можливостей, які отримують українці:

• право на проживання на території країни-члена ЄС, де отримано тимчасовий захист;
• необмежений доступ до місцевого ринку праці (українець має право влаштовуватися на роботу будь-куди, не обмежуючись конкретним роботодавцем і не оформлюючи окремо спецдозволи);
• право на житло; чимало українців проживають у спеціальних центрах, відведених під їхнє розміщення; наявність вільних місць варіюється від країни до країни;
• соціальні пільги, як-от виплати на дітей, щомісячна фінансова допомога чи, приміром, знижки на оплату комунальних послуг; набір цих переваг варіюється від країни до країни;
• безкоштовна початкова й середня освіта;
• базове медичне страхування.

Статус, що дозволяє все це отримати порівняно швидко (бюрократичні етапи, пов’язані з пошуком житла чи отриманням медстраховки, можуть на кілька місяців розтягнутися), Рада ЄС на рівні міністрів юстиції і внутрішніх справ за пропозицією Єврокомісії планує подовжити до 3 березня 2025 року. Тобто – іще на рік, і причина цьому очевидна: Україна досі не є безпечною. Триває війна, зберігається постійна загроза ракетних обстрілів.

«Тимчасовий захист слід продовжити як необхідну та відповідну відповідь на поточну нестабільну ситуацію, яка ще не сприяє безпечному та тривалому поверненню тих, хто користується тимчасовим захистом у Євросоюзі», – аргументовувала свою пропозицію Єврокомісія.

Статус зі строком придатності

Директива про тимчасовий захист відкрила перед українцями складний, але, тим не менш, можливий шлях інтеграції в країнах ЄС, який вони поволі долають, намагаючись підтвердити свою кваліфікацію, вивчити місцеві мови, щоби бути конкурентоспроможними на локальних ринках і, відповідно, знайти роботу за фахом чи ж вступити до європейських вищих навчальних закладів.

Утім, пов’язані з документом, яким для українців передбачений захист, нюанси зрозумілі вже з його назви: у директиви, а відтак і в прав, які нею передбачені, є строк придатності. Вона розрахована на три роки. Спочатку її активували на рік, потім, в силу тривалих бойових дій в Україні, подовжували. Однак, судячи з загального терміну її дії, це подовження – до 3 березня 2025 року – останнє.

У зв’язку з цим в українських «експатських» колах усе частіше лунають занепокоєння, пов’язані з відсутністю розуміння, що очікує на біженців та їхніх дітей далі. Й справа не лише в безпеці, на яку вони зараз не можуть розраховувати на Батьківщині, а і в соціально-побутових аспектах.

Далеко не всі школярі продовжують навчання в українських школах, будучи не в силах поєднувати його з освітнім процесом «на місці», який супроводжується і додатковим вивченням мови. Здолати комунікаційний бар’єр і не тільки намагаються і їхні батьки: відвідують курси, освоюють нові професії й знаходять роботу, яку багато хто в Україні втратив. Однак відчуття, що все це ненадовго, певним чином гальмує поступ повноцінної інтеграції і завзяття до неї як таке.

Офіційних ідей щодо майбутнього українських біженців у Євросоюзі після березня 2025-го від компетентних органів ЄС не лунало. Неофіційно від співрозмовників у виконавчих органах влади ЄС у Брюсселі Радіо Свобода дізналося, що так далеко наперед тут іще не будують планів. Але розуміють, що невдовзі за це доведеться взятися, аби за півтора року мільйони українців не опинилися тут у юридичній пастці з неврегульованим статусом.

Життя у ЄС після завершення захисту: думки експертів

Експерт брюссельського відділення Німецького Фонду Маршалла з торгівлі, економіки й бізнесу Джейкоб Кіркегаард у розмові з Радіо Свобода висловив відвертий сумнів, що ЄС змушуватиме українців пакувати валізи, якщо на момент завершення дії директиви війна в Україні ще триватиме. А політичні лідери і ЄС, і генсекретар НАТО переконані, що вона не завершиться скоро.

«Винайдуть інші механізми, щоб зберегти українців тут до кінця війни, і під цим я маю на увазі відновлення повного суверенітету України над усіма частинами своєї території. Включно з Донбасом і Кримом. Поки цього не станеться, уряди ЄС та комісія будуть знаходити способи продовжувати захист. На мою думку, було б абсолютно політично немислимим, щоб уряди ЄС змусили українських біженців повернутися в Україну, яка все ще воює», – зауважив Кіркегаард.

Важливу роль, вважає Анастасія Каратзас, відіграють у цьому процесі держави-члени, у чиїх силах – міняти власні, національні правила. До того ж, «довоєнні» можливості лишатися у ЄС завдяки роботі чи навчанню ніхто не скасовував.

«Існують і такі опції, як дозвіл на проживання на підставі здобуття освіти чи працевлаштування. Також є питання про довгострокове проживання. Зараз ЄС перебуває в процесі реформування своєї директиви про довгострокове проживання – від п'яти до трьох років (зараз, щоби стати постійним резидентом ЄС, треба там жити пʼять років, нині ж обговорюється скорочення терміну до трьох – ред. ). Але, звичайно, це постійна процедура. А держави-члени залишаються вільними, по суті, змінювати правила самостійно, якщо вони вважають за потрібне. І може бути варіант, коли ми побачимо, як держави-члени ЄС виходять на арену з особливими схемами чи дозволами, які полегшать українцям довгострокове перебування», – зазначила аналітикиня.

Експерти, опитані Радіо Свобода, сходяться в тому, що ЄС стикається з демографічною кризою і дефіцитом робочої сили, тож у довгостроковій перспективі українці, що продемонстрували свою здатність відносно швидко інтегруватися, можуть принести користь як європейським економікам, так і власній країні на відстані.

«Важливо, щоб ЄС та країни-члени інвестували в навчання та підвищення кваліфікації, щоб ми могли заповнити дефіцит робочої сили. З іншого боку, можна також принести користь людині. Людей також слід підтримувати для виходу на ринок праці та подолання структурних бар'єрів. Ми ще бачимо багато тих самих проблем, пов’язаних із мовними бар’єрами і визнанням кваліфікації», – наголосила Каратзас.

Експерт Джейкоб Кіркегаард вважає, що українці зможуть бути корисними й власній країні на відстані.

«Українські біженці здебільшого добре освічені і, за тими даними, які ми маємо, змогли добре інтегруватися в країнах, що їх приймають. У довгостроковій перспективі вони можуть принести вигоди для вільної та мирної України, бо, навіть якщо вони вирішать залишитися у своїх країнах притулку, то згодом потенційно зможуть сприяти встановленню більш тісних зв'язків між цими членами ЄС та Україною», – резюмував експерт.