Попри катастрофічні збитки, які Росія завдала українській системі освіти, учні можуть надолужити втрачені знання навіть під час війни, вважає Наталія Еттен, директорка громадської організації Teach for Ukraine.
Еттен презентувала результати дослідження, що провели Teach for Ukraine та Світовий банк, на слуханнях в Конгресі США, організованих американською Гельсінською комісією 16 листопада у Вашингтоні.
“Україна продовжує вчитися, і я думаю, в нас також є гарна можливість повчитися у цих надзвичайних вчителів та батьків, що живуть з цим вже 5 років поспіль”, – зауважила вона.
За даними ЮНІСЕФ, 4,6 мільйона дітей в Україні стикаються з перешкодами в здобутті освіти. Серед головних проблем – повітряні тривоги та ракетні удари, через які учні змушені перебувати в укриттях або залишатися вдома.
Крім цього, від початку повномасштабного російського вторгнення пошкоджено майже 5 000 закладів освіти, а майже 500 – зруйновано, також знищено майже 1,2 мільйона підручників, за даними Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
В той же час дослідження, що провели Teach for Ukraine та Світового банку в умовах активних бойових дій, показало, що діти можуть наздогнати втрачене у навчанні навіть до закінчення конфлікту, хоч раніше вважалося, що будь-які заходи з метою відновлення навчання мають початися тільки після війни.
“Ми зрозуміли, що нам не треба чекати, ми можемо розпочати інтервенції одразу, і це забезпечує досить значні результати”, – стверджує Еттен.
У дослідженні взяли участь 10 000 учнів з різних частин України у 2023–2024 роках. Учням запропонували три години онлайн-навчання з репетитором протягом шести тижнів, щоб надолужити програму з математики та читання. Дітям вдалося наздогнати від 6 місяців до 1,5 року навчальної програми, втраченої через повітряні атаки та інші фактори. При цьому покращилися не лише навчальні досягнення учнів, а й їхній психологічний стан. Коштувало навчання близько $90 на одну дитину.
“Для мене це дуже зрозуміла інтервенція, яка є дешевою, результативною, ефективною та здатною до масштабування. І актуальною не лише для України, а й для будь-якої країни чи суспільства, що проходить через подібні переривання навчання”, – зауважує Еттен.
За результатами міжнародного дослідження PISA (Programme for International Student Assessment), що оприлюднили у вересні 2026 року, українські школярі відстають від однолітків з інших країн ОЕСР (Organisation for Economic Co-operation and Development) за рівнем математики та грамотності. Майже половина українських учнів має труднощі із застосуванням елементарних математичних знань та розумінням і аналізом прочитаного тексту. Дослідження виявило суттєву нерівність між міськими та сільськими школами: результати учнів із міст вищі на 61 бал з математики та на 68 балів із читання порівняно з їхніми однолітками із сільської місцевості. Отже, місце проживання дитини залишається одним із важливих чинників, які визначають її освітні можливості.
Крім втраченого часу через переривання навчального процесу, Україна також стикається з дефіцитом вчителів. Часто урядові та міжнародні програми підтримки освіти концентруються на учнях і забувають про педагогів, які працюють в надзвичайно складних умовах. Нині випускники педагогічних навчальних закладів не поспішають йти працювати в школи, зауважує Наталія Еттен. “Ми не бачимо значної кількості молодих випускників педагогічних навчальних закладів, що готові прийти в професію. Як і в США, це професія не дає заробляти, але на вчителів дуже багато покладено. Вони не лише передають знання, але й виховують дітей, є соціальними працівниками і роблять ще багато чого, — каже вона. – Потрібні заходи і підтримка, щоб молоді люди лишались в цій професії”.
У вищих навчальних закладах ті самі проблеми, що і в школах. Згідно з дослідженням UNICEF, майже третина українських підлітків відчуває постійний смуток або безнадійність. Молоді люди стикаються з психологічними травмами і депресією. “43 члени університетської родини були вбиті від початку повномасштабного вторгнення. Так що смерть є поруч з нами, зверху, знизу і позаду нас, – розповідає Борис Гудзяк, президент Українського Католицького Університету. – Але все ж ці люди хочуть вчитися!”
За словами президента УКУ, зараз з усіх частин України студенти приїжджають на Західну Україну, де трохи безпечніше. В УКУ цього року на 10% виросла кількість студентів, що вступили на програму бакалаврату. “53% студентів мають досвід волонтерства, 68% – не хочуть залишити Україну. І готовність приєднатися до відбудови зросла з 59% до 77%. Війна продовжується, але стійкість посилюється”, – зауважує Борис Гудзяк.
Український католицький університет, за словами Гудзяка, пропонує деяким київським навчальним закладам, які зараз мають виключно онлайн-навчання, привозити своїх студентів до Львова на двотижневі модулі, щоб молоді люди могли провести час разом, а також у теплі та з електроенергією.
Здатність адаптуватися та вдаватися до неординарних рішень допомагає виграти у боротьбі за збереження освітньої системи України, а також дає важливі уроки щодо ролі освіти як фундаменту свободи, зауважили учасники слухань у Гельсінській комісії з безпеки та кооперації в Європі.
“Ми всі розуміємо, що Росія бореться не лише з нашою армією, вона бореться з нашим майбутнім. І школи – прямо на лінії зіткнення”, – каже Оксана Нечипоренко, співзасновниця Go Global. Багато досліджень показують, що Росія завдає удару по школах при кожній нагоді. “Коли вони відступають, то лишають школи зруйнованими та пограбованими. Але коли вони окуповують, перше, що вони роблять, це привозять вчителів і підручники, щоб розпочати освіту за своєю програмою, –зауважує Нечипоренко. – Але попри все це, ми все одно бачимо, як діти перемагають кожного дня. Ми бачимо надзвичайні приклади перемоги покоління, яке створює щось нове для України зараз”.