У середу у Зімбабве проходять президентські та парламентські вибори. Головні опоненти перегонів – діючий президент Роберт Муґабе та прем’єр-міністр країни Морґан Цванґірай. Хто переможе – експерти не беруться передбачати. Ці вибори повинні покласти край чотирирічній урядовій коаліції, до якої політичні опоненти Муґабе та Цванґірай були примушені після хвилі насильницьких вуличних протестів, які пронеслись країною після виборів 2008 року.
Якщо більшості голосів не отримує жоден з кандидатів, другий раунд відбудеться 11 вересня. Західні спостерігачі від виборів відсторонені, замість того моніторити перегони будуть 500 регіональних та сім тисяч національних спостерігачів.
За даними Міжнародної Організації з міграції ООН, майже три мільйони громадян Зімбабве проживають нині у Південно-Африканській Республіці. Багато з них твердить, що лишили країну, втікаючи від режиму президента Муґабе. Втім, вони готові на коштовну, довгу і навіть ризиковану подорож до дому для того, щоб взяти участь у виборах.
Тим часом правозахисники звинувачують Муґабе у використанні державних сил безпеки для залякування та нападів на політичну опозицію.
Головний опонент діючого президента - прем’єр-міністр країни та голова партії «Рух за демократичні зміни» Морґан Цванґірай. Політичні лідери виборювали президентське крісло вже на трьох виборах. У 2008-му році знову переміг Муґабе, Цванґірай залишився на посту прем’єра, а згодом під міжнародним політичним тиском сторони підписали договір про розподіл влади.
На чолі країни Муґабе вже 33 роки. За цей час з визволителя країни від колонізаторів він перетворився на жорстокого диктатора, який тероризує свій власний народ. Колись процвітаюче Зімбабве сьогодні - країна злиднів та безробітних. Рівень безробіття тут становить 95 відсотків, що є найгіршим показником у світі. Тим не менш Муґабе продовжує перемагати на виборах. Спостерігачі кажуть, що цього року перемога на виборах йому майже забезпечена. Разом з тим експерти наполягають на їх проведенні.
Колишній помічник державного секретаря США з питань Африки Джонні Карсон каже, що країна повинна пройти через цей процес. Незалежно від результатів, це буде початок кінця президентства Муґабе.
За новою Конституцією, президент може бути обраний лише на два п’ятирічні терміни, а це означає, каже Карсон, що для дев’яносторічного Муґабе почався відлік часу:
«Хоча навряд чи він зможе відпрацювати два чи навіть один термін».
Сам Муґабе публічно заявляє про намір вийти з коаліції з прем’єром Цванґіраєм та його політичною силою:
«Ці вибори стануть битвою нашого життя».
Цванґірай каже, що не вірить у чесніть та прозорість виборів, але говорить, що має надію на краще майбутнє для Зімбабве:
«Бажання цілого народу Зімбабве щось насправді змінити повинно перемогти наші тимчасові невдачі».
Після ПАР та Анголи, Зімбабве має найкращий економічний потенціал в регіоні, каже Карсон. І вже за роки управління коаліційного уряду економіки почала потрохи оживати.
Політичні зміни, сподіваються експерти, перетворять нині ізольовану націю у повноцінного гравця на міжнародній арені та дозволять мільйонам зімбабвійців повернутись додому.
«Наша загальна мета, щоб Зімбабве сповна використала свій економічний потенціал, щоб нарешті закінчилися жахіття економічного занепаду та гуманітарної кризи», - заявив Карсон.
Щоб це стало можливим, члени опозиції роблять все можливе, щоб участь у виборах взяли ті виборці, що проживають сьогодні за кордоном.
Виборець Лізве Ґвебу голосує з надією на зміни:
«Це - захоплюючий момент. Я їду додому, щоб віддати свій голос.
Але в Муґабе є і прихильники за кордоном. Студент Університету Йоганнесбурга Ендрю Ґотора вчиться за президентською стипендією:
«Звичайно, ми переживаємо. Що, якщо не переможе нинішня політична сила? Яке майбутнє чекає на нас, студентів, які підписали контракт з урядом, яким керує партія Муґабе?».
Втім, незалежно від особистих інтересів, всі вони хочуть одного – демократії, навіть якщо для її досягнення доведеться подолати далекий шлях.
Якщо більшості голосів не отримує жоден з кандидатів, другий раунд відбудеться 11 вересня. Західні спостерігачі від виборів відсторонені, замість того моніторити перегони будуть 500 регіональних та сім тисяч національних спостерігачів.
За даними Міжнародної Організації з міграції ООН, майже три мільйони громадян Зімбабве проживають нині у Південно-Африканській Республіці. Багато з них твердить, що лишили країну, втікаючи від режиму президента Муґабе. Втім, вони готові на коштовну, довгу і навіть ризиковану подорож до дому для того, щоб взяти участь у виборах.
Тим часом правозахисники звинувачують Муґабе у використанні державних сил безпеки для залякування та нападів на політичну опозицію.
Головний опонент діючого президента - прем’єр-міністр країни та голова партії «Рух за демократичні зміни» Морґан Цванґірай. Політичні лідери виборювали президентське крісло вже на трьох виборах. У 2008-му році знову переміг Муґабе, Цванґірай залишився на посту прем’єра, а згодом під міжнародним політичним тиском сторони підписали договір про розподіл влади.
На чолі країни Муґабе вже 33 роки. За цей час з визволителя країни від колонізаторів він перетворився на жорстокого диктатора, який тероризує свій власний народ. Колись процвітаюче Зімбабве сьогодні - країна злиднів та безробітних. Рівень безробіття тут становить 95 відсотків, що є найгіршим показником у світі. Тим не менш Муґабе продовжує перемагати на виборах. Спостерігачі кажуть, що цього року перемога на виборах йому майже забезпечена. Разом з тим експерти наполягають на їх проведенні.
Колишній помічник державного секретаря США з питань Африки Джонні Карсон каже, що країна повинна пройти через цей процес. Незалежно від результатів, це буде початок кінця президентства Муґабе.
За новою Конституцією, президент може бути обраний лише на два п’ятирічні терміни, а це означає, каже Карсон, що для дев’яносторічного Муґабе почався відлік часу:
«Хоча навряд чи він зможе відпрацювати два чи навіть один термін».
Сам Муґабе публічно заявляє про намір вийти з коаліції з прем’єром Цванґіраєм та його політичною силою:
«Ці вибори стануть битвою нашого життя».
Цванґірай каже, що не вірить у чесніть та прозорість виборів, але говорить, що має надію на краще майбутнє для Зімбабве:
«Бажання цілого народу Зімбабве щось насправді змінити повинно перемогти наші тимчасові невдачі».
Після ПАР та Анголи, Зімбабве має найкращий економічний потенціал в регіоні, каже Карсон. І вже за роки управління коаліційного уряду економіки почала потрохи оживати.
Політичні зміни, сподіваються експерти, перетворять нині ізольовану націю у повноцінного гравця на міжнародній арені та дозволять мільйонам зімбабвійців повернутись додому.
Після ПАР та Анголи, Зімбабве має найкращий економічний потенціал в регіоні.Джонні Карсон
Щоб це стало можливим, члени опозиції роблять все можливе, щоб участь у виборах взяли ті виборці, що проживають сьогодні за кордоном.
Виборець Лізве Ґвебу голосує з надією на зміни:
«Це - захоплюючий момент. Я їду додому, щоб віддати свій голос.
Але в Муґабе є і прихильники за кордоном. Студент Університету Йоганнесбурга Ендрю Ґотора вчиться за президентською стипендією:
«Звичайно, ми переживаємо. Що, якщо не переможе нинішня політична сила? Яке майбутнє чекає на нас, студентів, які підписали контракт з урядом, яким керує партія Муґабе?».
Втім, незалежно від особистих інтересів, всі вони хочуть одного – демократії, навіть якщо для її досягнення доведеться подолати далекий шлях.
