У Сполучених Штатах жіночий спорт, можливо, не настільки популярний як чоловічий, але стрімко розвивається. Матчі баскетбольної жіночої ліги або ж студентські змагання збирають тисячі глядачів. Із збільшенням представниць прекрасної статі у спорті, з’ясувалося, що жінки більш схильні до травм.
23-річна Ніколь Раян грає за баскетбольну команду Американського університету. Те, що баскетбол її покликання, вона зрозуміла у чотири роки, коли вперше ступила на спортивний майданчик. Однак відданість улюбленому спорту завдала їй багато болю:
«…У школі, в старших класах, я спочатку зламала руку. Через рік потягнула підколінне сухожилля. Ще через рік розірвала попередню схрещену зв’язку коліна. Вже в університеті в мене була тріщина гомілки, того ж літа пошкодила меніск… зробили операцію, наклали гіпс. Як тільки знову почала грати – зламала зап’ясток, а коли видужала – потягнула сухожилля».
Не можна сказати, що проблеми Ніколь є дуже типовими. Утім хірург-ортопед Девід Гіґінс зауважує, що такого роду травми стають дуже поширеними серед жінок-атлеток, особливо, наприкінці спортивного сезону:
«Зроблено чимало досліджень, зокрема в області колін, які виявили, що жінки у 8-10 разів частіше від чоловіків розривають попередню схрещену зв’язку коліна. Ця травма дуже характерна для жінок… через відсутність належної підготовки. І не тому, що жінки не хочуть тренуватися, а тому що їх цьому не навчають».
Айві Абіона грає у баскетбольній команді Університету Джорджа Вашингтона. Будучи перспективною спортсменкою, вона отримала спортивну стипендію, але платить за неї фізичними болями. Травми обох колін не загоїлись навіть після двох років інтенсивного лікування. Але Айві продовжує грати:
«У будь-якому випадку буде боляче, так що краще терпіти. Це стало моїм гаслом протягом цілого процесу одужання».
Її тренер Майкл Бозман каже, що глибоко вражений наполегливістю своєї підопічної:
«Ця молода жінка є втіленням важкої праці та самовіддачі».
Це ж саме говорить і тренер Ніколь – Латоня Ватсон:
«Це дуже жорстка дорога, і Ніколь, на жаль, уже зрозуміла це».
Обидві спортсменки кажуть, що травми зробили їх сильнішими.
«Це дуже складний процес, який, безумовно, загартував мене. Важко, коли від тебе забирають те, що ти любиш понад усе. Але це показало мені, що я за людина і що я можу побороти», – підкреслює баскетболістка студентської команди Ніколь Раян.
Але чи можна запобігти таким травмам, і якщо так, то яким чином? Пораду дає хірург-ортопед Девід Гіґінс:
«Тут є два важливі моменти. Перший – запровадження вправ на укріплення м’язів. Другий – оволодівання майстерністю. Тепер цьому навчають жінок, чого не робили 15-20 років тому».
Травми, кажуть молоді жінки, змусили їх по-іншому подивитися на гру, яку вони люблять.
Розповідає баскетболістка студентської команди Айві Абіона:
«Я працювала дуже важко, аби знову потрапити на цей майданчик і бути лідером цієї команди – не заради нагород».
Баскетболістка студентської команди Ніколь Раян:
«Мій батько любив казати, що дівчат дуже важко тренувати, адже вони надто багато знають. Хлопцям було достатньо сказати – завтра не буде, треба «викладатися» сьогодні. У такі моменти моя мати дивилася на нього і відповідала – тоді вчи свою доньку бути хлопцем. Допоки я буду отримувати задоволення від цієї гри, я буду дотримуватися цього правила, поки зможу».
Наразі молоді жінки не беруться казати, чи стануть грати у професійний баскетбол. Єдине про що вони мріють зараз, так це провести ще один рік, без травм, на баскетбольному майданчику.
