Альфред Стіґліц вважається провідною постаттю в історії фотографічного мистецтва. Він прожив більшість свого життя в Нью-Йорку і на початку 20 століття задокументував перетворення міста у величну метрополію. Проте Стіґліца Нью-Йорк також відображає почуття самотності – на відміну від прийнятого загалом іміджу, як міста метушні і енергійної діяльності.
Цими днями в у Музеї Сі-порт в Нью-Йорку відкрилася виставка художніх творів Стіґліца. Там зібрано 39 фотографій Альфреда Стіґліца – вперше відколи він їх виставляв майже 80 років тому.
Стіґліца вважають велетнем фотографії. На початку 20 сторіччя він зробив значний внесок у розвиток цього молодого на той час мистецтва. Майстер працював у час, коли фотоапарат був примітивним інструментом, каже куратор виставки Боні Йокелсон:
«Його метою було робити те, чого ніхто інший не пробував робити, як наприклад: фотографувати вночі, чи за умов бурі, чи у дощ, чи на світанку або у сутінках, за дуже важких світлових умов».
Стіґліц відіграв ключову роль у перетворенні фотографії в художній засіб самовираження. Втім, як каже Боні Йокелсон, його твори також відображають глибоку самотність автора.
«Він був людиною глибоких романтичних почуттів, тож його Нью-Йорк – особливо в його ранніх творах, та зрештою, в усіх його творах – це не стільки енергійне місто, скільки місце, яке відображає його почуття самотності».
Один з найвідоміших образів Стіґліца, знятий у 1893 році, зображає самотність кучера під час снігової бурі. Як розповідав сам автор, він чекав З години, аби зняти це фото.
Альфред Стіґліц був надзвичайно вибагливим до якості своєї роботи - якості, яку цінують і через багато років після його смерті. У 2006 році одна з фотографій Стіґліца була продана на аукціоні майже за 1,5 мільйона доларів.
