Заклади системи охорони здоров`я України з 24 лютого працюють у режимі надзвичайної ситуації. За даними Міністерства охорони здоров’я, припинені усі планові госпіталізації та операції. У Києві через обстріли лікарі надають допомогу пораненим та тим, хто її потребує у підвалах лікарень.
З початку російського вторгнення, за даними Київського міського департаменту охорони здоров'я, в столиці народилося 200 немовлят. За 24 лютого – 90 немовлят: 50 хлопчиків, 40 дівчаток. За 25 лютого – 73 немовляти: 41 хлопчик, 32 дівчинки. За 26 лютого – 37 немовлят: 12 хлопчиків, 25 дівчаток.
Кореспондентка «Голосу Америки» Ірина Соломко поспілкувалася з одним із батьків, дитина яких народилася під звуки обстрілів. 25 лютого киянин Володимир Хлепітько та його дружина Дар`я вперше стали батьками. Малюк, якого назвали Ярославом, наразі з батьками знаходиться в одному з київських пологових будинків. Більшість часу вони проводять у підвалі пологового. Володимир – шахіст та переселенець. Після того, як його рідний Донецьк був захоплений про-російськими силами та російськими військовими, він переїхав до Києва. Каже, ситуація у Києві зараз набагато страшніша, ніж була у Донецьку.
Ірина Соломко: Володимире, розкажіть, в яких умовах з’явився на світ ваш малюк?
Володимир Хлепітько: Нам дуже пощастило, ми встигли виїхати з Оболоні до того моменту, коли в районі почалися бої. Ми виїхали на останній швидкій. Коли приїхали, то чекали перейми у підвалі. Потім була пауза у обстрілах, і з’явилася можливість піднятися нагору у приймальне відділення, де дружина і народила. Потім нас одразу спустили до бомбосховища. Тут дуже відчувається, що життя продовжується, діти народжуються. Одна жінка просто пішла прийшла до пологового, бо швидка вже перестала виїжджати на виклики. Деякі жінки народжують у бомбосховищах.
І. С.: Яка ситуація наразі у пологовому?
В. Х.: Медики зараз працюють просто на межі героїзму. Навіть, коли оголошують сигнал тривоги, вони не припиняють працювати. Деякі вже впродовж трьох дій не можуть поїхати додому. Всі допомагають один одному. Всі згуртовані, медперсонал дуже переймається. Вони розуміють, що це така стресова ситуація, і діткам не дуже зручно там внизу, і матусям. Тому вони намагаються створити якійсь умови. Знесли туди меблі, ковдри, ліжечка з підігрівом для малюків. Адже більшість часу ми проводимо у бомбосховищі. Нам дозволяють підняти у палати на кілька годин.
І. С.: Як довго ви збираєтеся бути у пологовому?
В. Х.: Ми плануємо повернутися додому у найближчі кілька днів, бо наше місце потрібно іншим породіллям. Ми тримаємо зв'язок з сусідами у нашому будинку. Наразі там ситуація стабільна: є вода, електрика. Багато людей в Києві зараз знаходиться. Це неправда, що всі виїхали та тікають. Ми готові протистояти ворогу. Російські солдати мають зрозуміти, що їх тут ніхто не чекає і не допоможе. Бо це – війна. І російські солдати прийшли нас вбивати.
І. С.: Володимире, ви вже друге потрапляєте у подібну ситуацію. Вперше це було майже вісім років тому у Донецьку. Ви залишили місто та переїхали у Київ. Що ви відчуваєте зараз, чи є відчуття дежавю?
В. Х.: Те, що я бачу зараз абсолютно відрізняється від того, що було на Донбасі. Це небагато важчі злочини. Тоді не було такого безвідповідального ставлення до цивільного населення. Так, були провокація. Але зараз те, що ми бачимо – це війна на знищення. По-іншому важко назвати те, що ми бачимо. Ці ракети, які обстрілюють місто. Ті, хто це робить – професіонали, військові офіцери, які чудово знають, що вони роблять.
Але я впевнений, що нічого у них не вийде. Бо наш народ перемогти неможливо. Чим швидше вони це зрозуміють, тим краще. Бо зараз це не Донбас 2014-го, це не ті обдурені люди, які не знали, що робити. Київ готовий захищатися. Ми усі згуртовані. Ніхто нічого не боїться. Навіть зараз за вікном можна почути, що ідуть бої та вистріли, але ми віримо у найкраще.
