Звикнути до протезів замість ніг та знову стати на захист України. Про це мріють військові, які приїхали до США для відновлення після складних поранень. Вони обороняли Україну з першого дня повномасштабної війни, мужньо пережили втрату ніг, і вже будують плани на майбутнє. Сучасні біонічні протези для сімох бійців за свій кошт виготовив американський протезувальний центр у штаті Меріленд. А проживанням та відновленням захисників опікуються волонтери. “Голос Америки” поспілкувався з трьома військовими, які проходять реабілітацію у США.
Олександру Федуну з Запоріжжя 23 роки. За кілька місяців до повномасштабної війни він звільнився з армії, втім 24 лютого одним із перших прийшов до військкомату. Його призначили командиром відділення. Спочатку він воював на Донецькому напрямку, потім обороняв рідне Запоріжжя. У травні потрапив у засідку до росіян і підірвався на міні: “Я виліз із люка механіка-водія, тоді я ще не усвідомлював, що в мене немає ніг. При висадці з люка була така ситуація, що я їх обламав, тому ампутація в мене на різній висоті. Коли виділявся адреналін, я зміг накласти турнікети і доповз, щоб хлопці змогли до мене підійти і забрати”, - розповідає Олександр.
Війна забрала в нього обидві ноги, але не мужність і оптимізм. “Я переймався буквально два тижні, коли у мене йшли операції. Я дуже боявся, що мені ноги ампутують повністю з вилученням суглобів. Ампутували верхню третину та нижню третину, але я бачив, що з такими ампутаціями більшість людей ходять і не переймаються, до всього звикаєш”, - каже військовий.
Олександр пережив 15 реампутацій та ще 11 операцій в Україні. Через складне ураження він потребував особливих протезів. Волонтери оплатили його переліт і проживання у США, а протезувальний центр у Меріленді виготовив сучасні біонічні кінцівки. Олександр уже поступово вчиться ходити, хоча попереду ще тривала і нелегка реабілітація. Але в нього є мета, яка допомагає швидко звикати до нових обставин, - це бажання повернутися до захисту України. “Якщо буде війна, коли я повернуся, я повернусь на війну. Не буде війни, - будуватиму своє життя в цивільному світі. Інструктором буду для молоді, яка вступила в ряди армії, їм потрібні інструктори, які можуть розповісти, як діяти в різних ситуаціях, тому що таке в книжках не пишуть. У будь-якому разі в мене це тільки початок життя!” - каже Олександр.
Знову захищати країну якнайшвидше хоче й військовослужбовець Анатолій Кірда, який теж приїхав на протезування у США: “Іде війна і очевидно, що треба ставати якомога швидше або до лав Збройних Сил, або допомагати якимось іншим чином, подивимося, як усе буде. Але поки війна, то ціль номер один - це перемога”.
Анатолій - моряк, до початку повномасштабної війни був за кордоном, але щойно дізнався про напад росіян, повернувся в Україну. Спочатку допомагав вигнати росіян із Київщини. Потім воював на Донеччині. Ворожий дрон вистежив Анатолія, коли він відійшов від товаришів і опинився один в окопі. “Міна прилетіла, я побачив, що нога в дуже неприглядному вигляді. Я зумів турнікет накласти, але одна із проблем була, що хлопці не знали, що я не на своїй позиції, і мені довелося виповзати зі свого окопу. Техніка проста - виповзати і повзти до своїх. Слава Богу, доповз, щоб мене почули, хлопці прийшли, винесли з-під обстрілу, а далі почалися шпиталі”, - розповідає Анатолій. Волонтери допомогли транспортувати Анатолія до США. Тут йому теж підібрали сучасний біонічний протез. Команда фізіотерапевтів допомагає йому вчитися ходити з новою ногою.
В американський протезувальний центр доля привела і військового Руслана Тищенка. Він захищав Україну з 2014 року на Донбасі, а влітку 2022 року був тяжко поранений на Харківщині. Коли мінував територію, потрапив під приціл російського коригувальника. “Здається, я бачив цей снаряд, як у фільмі, дивлюсь, летить, а далі вибух. Відкинуло, зрозумів, що треба повзти, дістав ножа, і чіпляючись ножем поповз до своїх”, - розповідає Руслан.
Уже в лікарняній палаті Руслан дізнався, що йому повністю ампутували ліву ногу. “Лікар каже - тут трохи ми тобі відрізали ноги. Я не дуже за ногу переживав, а за те, коли жінка дізнається, що мені за це буде”, - пригадує Руслан. Втім дружина стійко витримала лікування Руслана в Україні, а тепер підтримує чоловіка на реабілітації у США. “Мені здається, що українська жінка, дружина військового, готова витримати все. Вона мужня, для неї немає нічого страшного”, - каже Ірина Тищенко, дружина військовослужбовця.
Руслан страждає від фантомного болю, але найскладнішим для нього було звикнути без життя на фронті. Втім він не втрачає почуття гумору, і будує плани на майбутнє, які поки тримає в таємниці. Однак розповів, що його маленька мрія вже збулася: “Коли я отримав протез, хлопці вже мали протези, і вони закидали ногу за ногу. І це була мрія, хотілося зробити так само. Також мене запитали: як тобі пофарбувати протез, я кажу: "Як мій прапор". Так і пофарбували”.
Сучасні протези для українських бійців коштують від 70 тисяч доларів. Адже в усіх трьох військових, які перебувають на реабілітації в Меріленді, дуже складні типи поранень. Втім українським бійці отримали протези безкоштовно. Їх за власної ініціативи оплатив Центр ортопедії та протезування у штаті Меріленд. “Ми щасливі допомогти з цим, я думаю, що кількість травмованих солдатів в Україні жахлива, і ми хочемо долучитися до допомоги. Ми працюємо багато! Хлопці можуть вам підтвердити, що ми проводимо інтенсивну терапію. У нас фізіотерапія двічі на день, і з такою ж частотою корекція протезів. Але все йде успішно, вони будуть жити з комфортним зручним протезуванням, з високим рівнем функцій протезів”, - розповів Ян Фотетгіл, протезист Центру ортопедії та протезування у місті Сілвер-Спрінг.
Проживання і психологічне відновлення військових, які приїхали на протезування в Америку, взяла на себе організація United Help Ukraine. Волонтери намагаються зробити все, щоб поставити бійців на ноги і фізично, і морально. Для захисників організовували прогулянки на конях, і садили за штурвал літака. Борис Левоненко, представник United Help Ukraine, розповідає: “Їх привіз інший фонд - Revived Soldiers Ukraine. Ірина Ващук нам їх передала і ми їх приймаємо як своїх рідних. Для нас це честь їх приймати та дбати про них. Вони були на дуже тонкій нитці від смерті, вони були готові віддати своє життя за Україну. І тому ми робимо все можливе, щоб вони були в комфорті, щоб вони відійшли від жаху, який пережили”.
Дружини військових сподіваються, що після повернення додому зможуть знайти не меншу підтримку і в Україні. “Дуже щаслива, що ми приїхали сюди, в Америку, і ми з нашими чоловіками спілкуємося з американськими ветеранами і військовими. Ми бачимо, як держава підтримує військових, як вони збираються, вони спілкуються, вони разом на футбол ходять, тому я вважаю що наша держава повинна делегувати людей, які сюди приїдуть і повчаться, як потрібно організовувати таких людей”, - каже Ірина Кірда, дружина військовослужбовця.
Загалом реабілітація після таких ампутацій, за даними американських лікарів, займає близько року. Втім українські військові вже випереджають графік.
Форум