Покупці зі США із початком повномасштабної війни Росії проти України через волонтерів замовляють вишиванки в українських майстринь, аби підтримати жінок матеріально, а також придбати унікальні речі з історією та традиційними візерунками. Чимало замовлень зі США мають майстрині Вишгорода, які працюють на соціальному підприємстві "Вільна нитка". У цій майстерні спочатку безкоштовно навчають вишиванню жінок, які опинилися у складних життєвих обставинах, потім їм надають роботу. Волонтери з української діаспори у США допомогли підприємству придбати обладнання, а тепер демонструють вишиванки на різних заходах та фестивалях і продають американцям, які, купуючи традиційний український одяг, дізнаються більше і про історію України, і про умови життя в країні під час повномасштабного війни.
Переселенка з Криму Ірина Кукіна показує вишиванку з візерунком із рідного для неї українського півострова, до створення якої долучилася сама:
"Це початок. Буде ось така сорочка. Це сорочка кримського регіону, цей орнамент. В нашій майстерні є орнаменти всіх регіонів України".
Ірина із чоловіком передала до Києва після анексії Криму Росією в 2014 році:
"Сумую, бо я там народилась... Як я можу не сумувати! Але дуже сподіваюся, що скоро повернемося знову в український Kрим".
У Криму Ірина керувала філіалом українського видавничого дому. У Києві опинилася без роботи та друзів. Саме перед повномасштабною війною почала освоювати нову професію.
"Взагалі в мене технічна освіта, але я з самого дитинства займалася вʼязанням і трішечки шиттям... Але виникла потреба навчитися працювати на вишивальній машині... Оскільки я вже пенсійного віку, і мені нелегко знайти роботу, мені запропонували і я згодилася. І все в мене вийшло. Зараз працюю та навчаю дівчат у Вишгороді", - розповіла Ірина.
Зараз Ірина працює на соціальному підприємстві "Вільна нитка" у Вишгороді, де безкоштовно навчаються вишиванню та працюють жінки, які постраждали від війни, опинилися у складних життєвих обставинах і потребують соціалізації.
"Я взагалі ніколи не вишивала, але бачте, де працюю! Бо це в крові, генетичний код, закладений в українських жінок на це: на вишивання, на рукоділля! Вирішила доєднатися до команди "Вільної нитки", тому що мені дуже цікава ця робота, вона дуже творча, бо кожна жінка в такій творчості, як-от вишивання, вʼязання, ткацтво, вона в цій праці отримує силу свою жіночу", - каже майстриня.
Ірина розповідає, що на підприємстві працюють жінки з непростими історіями:
"Різна доля в кожної, але всі згуртувалися, і так затишно, як у родині. Це дуже велика підкртимка, коли ти знаєш, о в тебе є праця, праця за інтересом, і жінки, які працюють в одному колективі, це дуже важливо зараз."
Ще одна майстриня "Вільної нитки" - Вікторія Поплавська. Її чоловік зараз на фронті, на утриманні жінки хвора мама. Вишивання - це не лише фінансова, а й моральна підтримка і для неї, і для товаришок по майстерні:
"Ми відтворюємо орнаменти наших бабусь, які шили бабусі, прабабусі. Ми стараємося знаходити дуже старовинні речі, і в них ми бачимо той захист, той оберіг, той сенс, який надає зараз наснаги, сил і, як показала війна, він надає нам відчуття нашого власного коріння і стояння на ногах."
Вікторія розповіла, що з дитинства цікавилася вишиванням:
"Моя бабуся вишивала, але вона вишивала переважно не сорочки і рушники, а подушки... Взагалі у нас уся сімʼя - і я, і мама, і бабуся, мабуть від бабусі це пішло, - ми завжди займалися якимось рукоділлям".
Цікавість саме до традиційних орнаментів у Вікторії з'явилася після народження доньок.
"Мені дуже захотілося якісь оберегові речі мати вдома. В мене перша дитина - син, і з ним у мене не було такого бажання. А з появою дівчат у мене зʼявилося чомусь велике бажання їх оберігати саме таким способом. І з того моменту я почала звертати більше уваги саме на традиційну українську вишивку", - розповіла Вікторія.
Вона каже, що не раз бачила, як вишивання рятувало жінок, які працюють у майстерні, від важких психологічних переживань:
"Оскільки ми працювали з жінками, які потрапляли в дуже складні життєві ситуації, я є свідком того, наскільки цей творчий процес, цей красивий процес приносить радість в життя, коли ти дивишся на різнобарв'я кольорів, навіть можеш не задумуватись над значенням візерунка."
"У нас є дуже гарний приклад, у нас є дівчина, в якої дуже важка була ситуація, вона починала працювати з нами ще в шелтері, потім перейшла на роботу до нас у Вишгород... І від цього її життя покращилося. Вона знає, як заробляти, вона вкладає сюди свої творчі здібності, адже дуже гарно малює, вона знайшла ту віддушину, з якою їй легше жити".
Вікторія каже, що багато жінок, які навчалися в їхній майстерні, стали підприємицями і відкрили власний невеличкий бізнес:
"Хтось - із вишивання, хтось - інший, і я цим пишаюся, тому що за цей короткий період за допомогою нашої роботи ми показали як це може бути і це принесло гарні зміни в життя інших жінок".
Не всі майстрині, які знайшли роботу завдяки "Вільній нитці", готові самі розповідати свої історії. Засновниця соціального підприємства "Вільна нитка" Наталія Дресвяннікова розповіла, що одна з жінок, яка працювала з ними, понад 4 роки провела в полоні. Тепер жінка змогла відкрити власний бізнес.
"Ми познайомилися, коли вона зателефонувала до нас у притулок, після того як її обміняли з в'язниці так званої "ЛНР". Вона приїхала у Київську область без родини, без речей, без житла. І в неї був досить такий довгий процес звикання і адаптації до нових умов, але я сподіваюся, що вона відчула нашу підтримку і це їй допомогло", - розповіла Наталія Дресвяннікова.
Наталія давно виношувала ідею відкрити вишивальну майстерню. Перед початком повномасштабної війни вона планувала облаштувати її в Бучі на базі притулку для жінок, які постраждали від домашнього насилля. Втім після повномасштабного вторгнення Росії його мешканок евакуювали, а територія опинилася під окупацією.
"Війна в нас почалася з першої години наступу, тому що в пішій доступності від нашого притулку був військовий аеропорт, із якого почалися військові дії. Жінки і діти, які там проживали, вони не встигли прийти до тями, як уже гелікоптери над нами літали і почалася панічна масова евакуація... " - пригадує Наталія.
Наталія розповіла, що мешканці притулку роз'їхалися, а сам притулок зачинився. Втім жінка вирішила не відступати від мрії і після звільнення Київщини їй вдалося реалізувати ідею майстерні.
"Ці два місяці окупації для мене особисто це було таке переосмислення, і за ці два місяці я написала грант на майстерню і влітку ми вже поставили модульний будинок на території притулку," - розповіла Наталія Дресвяннікова.
Влітку 2022 року вона відкрила вишивальну майстерню в модульному будинку в Бучі і двері підприємства відчинили для всіх жінок, які цікавилися вишиванням і потребували підтримки. Згодом із Бучі майстерню перенесли до Вишгорода.
"Ми навчаємо безкоштовно і даємо оплачувану роботу жінкам, і підтримуємо їх у тому, щоб вони самореалізувалися. Це категорія вразливих жінок. Але насправді ми не відмовляємо нікому, всі жінки, які приходять до нас із бажанням працювати і в нас навчитися - ми всім раді," - каже Наталія.
За словами Наталії, голова мета майстерні, окрім терапевтичної дії самого процесу вишивання, - забезпечити для жінок коло спілкування, надати упевненість у власних силах, дати поштовх до того, аби вони змогли самі заробляти на життя:
"Можливо, відкрити власну справу, власну майстерню, можливо піти працювати в інше швейно-вишивальне виробництво".
Ще одна ціль "Вільної нитки", за словами Наталії, - це збереження автентичних українських орнаментів.
"Наша мета в тому, щоб традиційний український одяг хотілося носити", - каже Наталія.
Придбати обладнання "Вільній нитці" допомогли волонтери з української діаспори у США, зокрема Гуманітарного центру при українській церкві святого Андрія у штаті Меріленд. Вони зокрема придбали вишивальні та швейні машинки для майстерні.
"Нещодавно вони відправили нам чотири швейні машинки для того, щоб ми змогли змогли зробити навчальний клас для жінок, аби вони могли опанувати шиття на швейних машинках, для тих, хто цього не вміє", - розповіла Наталія.
Волонтери Гуманітарного центру при церкві святого Андрія також почали робити майстерні великі замовлення і демонструвати вишиванки майстринь на різних заходах у США.
"У перший рік нашої роботи ми отримали від них велике замовлення - 50 сорочок: 25 чоловічих і 25 жіночих до українського фестивалю (Вашингтонський український фестиваль - ред.). Ми зробили сорочки з орнаментом кожного регіону України", - розповіла засновниця соціального підприємства "Вільна нитка" .
Колекція з візерунками з різних регіонів України стала популярною у США і майстриням роблять нові замовлення. Волонтери з української діаспори показують і продають виготовлені майстринями сорочки з орнаментом з усіх регіонів України.
"Нам дуже імпонує ідея, що на цьому підприємстві працевлаштовані жінки зі складною долею, яким треба піднімати дітей, і ми раді допомогти їм у продажі їхніх виробів", - розповіла волонтерка Гуманітарного центру при церкві святого Андрія у Меріленді Олександра Кордіяка.
Цьогоріч додатково "Вільна нитка" також отримала замовлення на колекцію сорочок Київщини, яку майстрині створюють у співпраці з музеями Вишгорода.
"Ми зробили певну роботу з тим, щоб перефотографувати орнаменти і історії сорочок, які знаходяться в музеях Вишгородщини, щоб відтворити цю колекцію і зробити видимими вишивку і орнаментику Київщини, тому що, на жаль, Київщина досліджена мало. І це те, що ми маємо зберегти для нащадків", - каже Наталія.
Нещодавно волонтери зі США замовили майстриням ще одну новинку для продажу на американському ринку - вишиті манжети.
"Волонтерка нашого гуманітарного центру придумала дизайн цих манжетів і ми вперше їх представили на фестивалі кілька тижнів тому. І, ви знаєте, ми практично всі манжети продали", - розповіла Олександра Кордіяка.
Разом з історіями про український одяг і традиції волонтери розповідають покупцям у США історії жінок з "Вільної нитки", які знайшли натхнення і сили працювати і попри складні особисті життєві обставини, і попри війну, постійні сигнали тривог та перебої з електроенергією:
"І те, що вони (покупці у США, - ред.) їх купують і показують своїм знайомим, і теж розказують, що це було зроблено людьми з України, це додає вартості в очах інших людей", - каже Олександра.
Найбільшим попитом серед покупців у США, кажуть волонтери Гуманітарного центру при церкві святого Андрія, користується вишиванка з кримським мотивом.
Американка Сюзен Карбоні майже щотижня приходить до української церкви у Меріленді і допомагає українській діаспорі на різних заходах як волонтерка. Вона розповіла, що за час повномасштабної війни українці стали їй майже рідними: "Я відчуваю співчуття до України та її народу".
Сюзен уже має одну вишиванку, а також вишиті манжети, а тепер замовила і собі сукню з кримським орнаментом. Свій вибір пояснює тим, що передусім її привабив колір і флористичний орнамент. Вона каже, американці дуже цінують те, що українські вишиванки мають давню історію і символічні візерунки.
"Вона просто чудова. І символічна. Я не знаю значення символів, але я розумію, що ці візерунки дуже старовинні і мають величезне значення для людей, пов’язують людей із їхнім регіоном, з їхньою територією, з їхніми народом. Ось що я люблю. І це дуже майстерно", - розповіла Сюзен.
Дивітьcя також:
