Рішення Ізраїлю взяти штурмом «Флотилію миру», яка везла допомогу у cектор Газа, сьогодні критикує увесь світ. Унаслідок штурму суден, на яких було чимало пропалестинських активістів, загинуло приблизно десятеро осіб, ще кілька десятків отримали поранення. А у світі розгорівся гострий конфлікт, а прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу скасував заплановану зустріч з президентом США Бараком Обамою.
Битва у морі почалася якраз перед світанком. Ізраїль відправив військовий корабель і кілька гелікоптерів, щоб зупинити «Флотилію свободи» із шести суден. Їх попросили розвернутися.
Але судна продовжували рух на Газу. Згодом ізраїльські командос штурмом взяли судна флотилії і вже через годину стало відомо про 9 загиблих, кілька десятків поранених і... початок чергової дипломатичної кризи. На ізраїльському відео показано, що солдати просто захищалися. Один з командос був навіть викинутий за борт на нижню палубу.
Прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу заявив:
«На них напали, почали бити, навіть є дані про те, що у них почали стріляти зі зброї. Тож наші солдати не мали іншого виходу, як захищати себе, своє життя, інакше їх би просто убили».
Тим часом активісти говорять цілком протилежне і... демонструють своє відео. На ньому цивільні люди з серйозними пораненнями лежать у калюжах крові прямо на палубах. Загалом на шести суднах було близько семисот міжнародних активістів, серед них шестеро американців і один лауреат Нобелівської премії. Вони везли в Газу більше десяти тисяч тонн гуманітарної допомоги. Ізраїльські командос зустріли їх у міжнародних водах за 120 кілометрів від берега. Флотилія намагалася прорвати трирічну блокаду Ізраїлем сектора Газа. На борту був цемент, уже готові секції для зведення будинків, а також медичне обладнання. Саме ці речі Ізраїль забороняв ввозити у Газу.
Кевін Кларк з Руху за вільну Газу сказав:
«Ми хотіли зробити те, щого не робили уряди інших країн – доставити їжу і медикаменти в Газу».
Втім, генеральний консул Ізраїлю в Чикаго переконана, що насправді у флотилії були не гуманітарні причини для входження в Газу, а політичні. Адже Газа уже має достатньо допомоги:
«З часу досягнення останнього перемир’я у 2009 році, в Газу надійшло мільйон тонн допомоги. Це по тонні на кожного жителя Гази».
Орлі Гіл говорить, що Ізраїль кілька разів застерігав активістів не наближатися до Гази і знайти інші шляхи доставдення допомоги, наприклад через Єгипет. Утім, безрезультатно.
Тим часом ООН, після кількох годин обговорень, врешті офіційно засудила дії Ізраїлю і зажадала відпустити затриманих активістів, посилаючись на те, що інцидент трапився у міжнародних водах. Більшість людей, які перебували на кораблях, були турками.
Туреччина була найбільшим мусульманським союзником Ізраїлю. Обидві країни встановили тісні торговельні стосунки. Утім, останнім часом ці відносини ставали дедалі прохолоднішими. Туреччина не раз критикувала Ізраїль за блокаду Гази. А тепер, після початку дипломатичної кризи, взаємини цих держав досягли критичної напруги. Останній інцидент додав хмизу у вогонь не лише у стосунках Ізраїлю з Туреччиною. Тепер проти ізраїльтян піднявся ледь не увесь світ. У багатьох містах планети, як, наприклад, Лондон, Нью-Йорк, Вашингтон, Сан-Франциско, пройшли масові протести. Лють і ворожість дедалі зростають. Світ майже одноголосно дає відповідь Ізраїлю.
Рух за вільну Газу говорить, що його активісти знали про небезпеку, яка може чекати на флотилію. Утім, вони аж ніяк не думали, що все закінчиться убивством цивільних людей. А пропалестинські активісти, які організували «Флотилію свободи», уже пообіцяли зробити це знову.
