Актуально
«Жертв російської окупації було б менше, якби українці знали свою історію» – В'ятрович
Опір, який чинить сьогоднішня Україна, для багатьох іноземців був несподіваним. Однак для тих, хто знає історію українського руху опору середини минулого століття, нинішня війна Росії проти України, показала багато знайомого. Дослідники вказують на подібність методів пропаганди, операцій зі залякування та приборкання українців. Розширити ці знання, дізнатися більше безпосередньо з документів незабаром зможуть і англомовні читачі.
Книжка під назвою «Ворожі архіви. Радянські протиповстанські операції та Український націоналістичний рух» нещодавно надійшла у передпродаж в Канаді. Її видало університетське видавництво McGill-Queen's University Press .
Співавтором цієї збірки перекладених архівних документів є український історик Володимир В’ятрович. Екс-директор Архіву Служби безпеки України, відомого як «архіви КДБ», колишній перший голова Інституту національної пам’яті, а нині народний депутат України та боєць територіальної оборони, В'ятрович розповів Голосу Америки про свою роботу над проектом.
Володимир В’ятрович: Це, мабуть, один з найтриваліших моїх видавничих проектів, який почався ще 10 років тому, коли я працював в Українському науковому інституті Гарвардського університету, а перед тим працював директором Архіву Служби безпеки України.
І саме в цьому архіві я побачив величезну кількість документів які збирали радянські спецслужби про розвиток, становлення і боротьбу українського повстанського руху.
Це – найбільша колекція, яка дає можливість зрозуміти історію повстанського руху 1940–50-х років. Коли я вже працював півроку у Сполучених Штатах Америки, я побачив як мало первинних джерел з історії Української повстанської армії Організації українських націоналістів доступні для західних вчених, як мало вони використовуються.
Це – найважливіші документи структур підпілля, а з іншого боку – найголовніші документи радянської каральної системи про боротьбу з повстанським рухом
Відтак виникла ідея яку ми опрацювали з Любомиром Луцюком, зробити свого роду хрестоматію, тобто набір найважливіших документів з історії ОУН та УПА та боротьби проти УПА з боку НКВД протягом 1940–50-х років.
Вийшла велика книжка, вона забрала у нас багато часу, тому що насправді дуже великий масив роботи було зроблено Мартою Олійник, яка була перекладачкою. У книжку увійшов 161 документ. Тобто, з одного боку, це – найважливіші документи самих структур підпілля, а з іншого боку – найголовніші документи радянської каральної системи про боротьбу з цим повстанським рухом.
Книга – десь близько 1000 сторінок і вступна стаття наша з Любомиром Луцюком, для того щоб надати повний контекст, про які теми йдеться в цих документах. Надиво, попри те, що книжка забрала скільки часу і я боявся що вона може бути нікому не цікавою, якраз тепер, коли вона вже має потрапити до читача, її актуальність вийшла навіть загостреною.
Книжка пояснює, чому українці здатні так завзято зараз боротися проти Росії
Ця книжка пояснює дуже багато для іноземців, для англомовних читачів. Вона пояснює, чому українці здатні так завзято зараз боротися проти Росії. Це – з одного боку, а з іншого боку, вона показує ті самі злочинні способи придушення українського національного руху, які використовувалися в сорокових-п’ятдесятих роках, які зараз використовуються у війні проти України.
Наталія Чурікова, Голос Америки: Багато істориків і аналітиків, які вивчали історію Радянського Союзу, історію радянської репресивної системи, говорять про те, що методи Росії не змінилися, її риторика не змінилася. Тобто те, що можна було почути раніше про українських націоналістів, що це – «фашисти», «вбивці», «бандерівці», ця риторика незмінною дійшла до наших днів. Чи можна за цією книжкою простежити за першоджерелами, звідки ці речі з'явилися, як вони народилися?
В.В.: Абсолютно переконаний, що ця книжка дає дуже багато зрозуміти з того, що зараз робиться у цій війні. Я зараз з вами говорю з містечка Ворзель на Київщині. У кількаста метрах від мого дому було застрелено під час окупації мого сусіда. Десь 2-3 км звідси є сумнозвісна Буча, фотографії якоїсь схвилювали і налякали весь світ, коли вони побачили розстріляних цивільних мешканців.
Так от все те, що відбувалося тут зараз на Київщині, всі страшні тижні окупації – все це мені, як історику, нагадало те,що робилося на західній Україні в 40-ві роки. Якраз документи, які ми публікуємо в цій книзі, розповідають про ці страшні факти розстрілів цивільного населення, розповідають про депортації, які здійснювалися, розповідають про викрадення дітей, про спроби вгамувати український національний рух голодом.
Тобто всі ці методи, які використовувалися Радянським Союзом у 1920-30-х роках спочатку для українського національного руху на центральній і південній Україні, а потім 1940-50х на західній Україні, всі ці методи практично використовуються і зараз.
Радянська влада, знала: фіксувала факти боротьби повстанців з окупаційною владою нацистів, але використовувала цей міф для пропаганди, дискредитації націоналістів
Більше того, книжка спростовує один з ключових міфів, який використовується в російській пропаганді, про колабораціоністський характер українського визвольного руху, про те, що всі українці нібито співпрацювали з нацистами. У книзі окремий великий розділ на кілька десятків документів, це все документи якраз про боротьбу українських повстанців із нацистським тоталітарним окупаційним режимом.
З цих документів чітко видно, що совєти, радянська влада, знала про цю боротьбу, фіксувала факти цієї боротьби повстанців з окупаційною владою нацистів, але, тим не менше, використовувала це в якості пропаганди для дискредитації націоналістів. Абсолютно аналогічну ситуацію ми маємо зараз, коли історичні міфи використовуються саме для того, щоб дискредитувати Україну, українців перед світом, але ми бачимо, що вже зараз це не працює.
Зараз ми, слава Богу, маємо можливість доносити до світу правду про те, що відбувається в Україні, про те, що відбувається, зокрема на окупованих росіянами територіях.
Н.Ч.: Багато людей на сході України були здивовані, шоковані тим що почалася війна, і тим, що Росія дійсно зуміла напасти на Україну, про що на західній Україні говорилися протягом багатьох десятиліть, тому що ця пам'ять збереглася в родинах. Чи ця ситуація змінилася, з того, що ви бачите зараз своїх сусідів?
Розуміння того, що на жаль, ця війна була неминучою, приходить, якщо ми проаналізуємо історію українсько-російських стосунків
В.В.: Абсолютно. Зараз розуміння того що Росія є небезпечним ворогом, стало абсолютно масштабним, абсолютна більшість українців розуміє це. Якщо на початках української незалежності, протягом перших 20 років, така думка була, радше, маргінальною, справді більше походила з середовища тих мешканців західної України, де ще збереглася пам’ять про злочини Росії, то зараз по цих свіжих слідах, свіжих злочинах Росії, розуміння того, яку екзистенційну загрозу для українців становить Росія, та її бажання знищити українців, воно є абстолюто масовим.
Розуміння того, що на жаль, ця війна була неминучою, приходить, якщо ми проаналізуємо історію українсько-російських стосунків.
Це – зовсім не є історія якихось братерських стосунків, як про це намагається говорити Путін, чи інші речники російської пропаганди. Це - історія постійного протистояння, це – історія постійних намагань Росії знищити українців як окрему національну спільноту. На жаль, ці спроби продовжується і в наш час, але мені здається, що зараз в Україні є найкраща нагода для того, щоб врешті-решт вийти з цієї, напевно, столітньої війни, переможцями, тому що зараз українці, як ніколи, єдині, зараз українці, як ніколи, мають масову підтримку світу.
Н.Ч.: Що зараз ви відчуваєте як український історик, який може пережити фактично події 70-80-ти літньої давності, коли те, про що ви описували в цій книзі, вам розповідали люди, які були учасниками тих подій, ви тепер маєте можливість пережити сам?
В.В.: Історики часом кажуть, що минуле - це інша країна. Ми отримали можливість потрапити до цієї іншої країни і побачити, що вона нам дуже близька. Минуле живе в сьогоденні. Ми мали якісь дуже оптимістичні очкування, що війна ніколи не повториться, що злочини ніколи не повторяться, що люди змінилися, цивілізація пішла набагато далі. На жаль, ці очікування виявилися марними.
Цікаво потрапити у вир історії, але це і страшно, коли ти бачиш, як багато жертв це коштує для українців
На жаль, ми не так далеко відійшли від свого минулого. Однією з цілей росіян у цій загарбницькій війні є повернути нас у це совєтське минуле, цими ж страшними совєтськми способами. Цікаво спостерігати, що робиться довкола, потрапити у вир історії, але це і страшно, коли ти бачиш, як багато жертв це коштує для українців. Причиною цих жертв є те, що українці не знали своєї історії.
Знову таки, багато людей з околиць Київщини, де я живу, мали можливість евакуюватися, але залишилися на місці тому що не вважали для себе загрозою росіян. Тому що не вважали, що з їхнього боку можуть бути аж такі страшні злочини, які сталися протягом місяця окупації. Мені здається, що якби більше українців знали історію українсько-російських стосунків, історію різних російських окупацій, їхньої поведінки в захоплених містах, починаючи від Батурина на початку 18 століття, напевно, більша частина людей могла б себе врятувати, уникнувши перебування в російській окупації.
Н.Ч.: Я бачу, що і ви, і багато ваших колишніх колег з Інституту національної пам'яті зараз взяли зброю в руки, яка мотивація за цим стоїть?
В.В.: Я взяв зброю в руки 24 лютого, в перший день, коли почалася війна, коли мав можливість отримати зброю, отримав автомат Калашникова 1971 року, трохи старший за мене, не найкраща, можливо, зброя, але достатньо ефективна. Я приєднався до батальйону територіальної оборони, яка стояла на кордонах кордонах Києва, очікуючи наступу з боку Ірпеня і Бучі.
Протягом двох місяців ми захищали Київ, намагаючись не допустити російського вторгнення в столицю України. Після того, як небезпека для столиці минула, я повернувся до виконання депутатських повноважень. Батальйон, до якого я належав, переміщений на південь, бере участь боях на межі Миколаївської та Херсонської областей. Я приїжджаю до хлопців, намагаюся їм допомагати матеріально, знаходити речі, які їм надзвичайно необхідні, мова йде про рації, автомобілі, і я тішуся, що цей момент небезпеки показав, що зокрема і мої колеги історики здатні мобілізуватися, здатні об'єднатися і стати на захист України.
Я радий, що серед тих, хто зараз продовжує бути захисниками України, мої друзі – історик і декан історичного факультету Іван Патриляк, один із співредакторів «Історичної правди» Вахтакнг Кіпіані, Володимир Бірчак і багато інших. Це – ті люди, які знають історію і знають з історії масштаби російської загрози, вони роблять все, щоб захистити свій народ від цієї загрози.
Всі новини дня
- Голос Америки
США допоможуть зміцнити захист України перед суворою зимою, але наразі без ATACMs – Білий дім
Президент США Джо Байден сьогодні оголосить про новий пакет військової допомоги, який включає значні засоби протиповітряної оборони, щоб допомогти Україні захистити свій народ.
Ці можливості допоможуть Україні зміцнити оборону напередодні, ймовірно, суворої зими, сповненої нових нападів Росії на українську критичну інфраструктуру, заявив під час брифінгу 21 вересня радник з національної безпеки США Джейк Салліван.
За словами Саллівана, Росія спробує “позбавити невинних людей таких необхідних речей, як тепло та електроенергія”.
Президент Байден вирішив, що наразі не надаватиме танки ATACMs Україні, але не виключає таку можливість в майбутньому, сказав Джейк Салліван.
Посадовець висловив сподівання, що Польща продовжить підтримувати Україну.
А також, що американська підтримка триватиме і у наступному фінансовому році, тобто після 30 вересня. “Це означає, що ми хотіли б отримати додаткові ресурси від Конгресу 1 жовтня, щоб мати можливість забезпечити відсутність перебоїв у постачанні”, – сказав Салліван.
Стосовно позиції Польщі Салліван додав, що представники США консультуватимуться із польськими партнерами, “щоб переконатися, що ми повністю розуміємо суть позиції Польщі”.
Що пакету, який сьогодні оголосить президент США, то його надання має на меті допомогти Україні зберегти темпи контрнаступу, сказав Салліван. Як повідомляв Голос Америки, президент США Джо Байден планує оголосити пакет військової допомоги Україні на суму 325 мільйонів доларів у четвер під час візиту до Вашингтона президента України Володимира Зеленського.
Очікується, що пакет оборонної допомоги включатиме другий транш касетних боєприпасів, які запускаються зі 155-міліметрової гаубичної гармати, сказав американський чиновник.
“Війна за своєю суттю непередбачувана, – сказав Салліван. – Тому… нам потрібно мати певну гнучкість і адаптивність у нашому підході щодо потенціалу у боєприпасах, систем протиповітряної оборони та інших критичних елементів, які Україна продовжуватиме отримувати від своїх партнерів з НАТО та інших країн світу. І ми, Сполучені Штати, прагнемо переконатися, що вони їх отримають”.
- Голос Америки
“Думаю, тут є пріоритети” – спікер Палати представників США не зобов’язався поставити допомогу Україні на голосування до кінця року
Спікер Палати представників Конгресу США Кевін Маккарті відмовився зобов’язатися поставити на голосування до кінця цього року пакет додаткової допомоги Україні на 24 мільярди доларів. Про це повідомляє мережа CNN.
Під час спілкування з пресою, Маккарті назвав зустріч з президентом України Володимиром Зеленським “продуктивною”, однак, наголосив на пріоритетності видатків на внутрішні потреби США.
“Я думаю, тут є пріоритети”, - заявив Маккарті.
Маккарті також повідомив, що він відмовився скликати спільне двопалатне засідання Конгресу для зустрічі з Зеленським на прохання української сторони.
“Мене просили про спільне засідання. У нас немає часу на спільне засідання”, – цитує Маккарті мережа CNN. “Отже, я зробив саме те, що я зробив з прем’єр-міністром Італії, прем’єр-міністром Великої Британії. Я завжди скликаю, коли приїздять лідери, я скликаю двопартійну групу лідерів”.
Своєю чергою, як вже передавав Голос Америки, голова Комітету Палати представників із закордонних справ республіканець Майкл Маккол, коментуючи зустріч із Зеленським, зазначив: “[М]и маємо дати їм те, що їм потрібно. І якщо ця адміністрація не дасть їм цього, то ми маємо прописати у законопроєкт про бюджетні асигнування зброю, про яку він просив”.
Маккол висловив впевненість, що додаткове фінансування для України буде надано, попри опозицію і занепокоєння частини конгресменів та оглядачів.
“Я завжди казав, що більшість підтримує це”, - додав Маккол.
Такі заяви збігаються з позицією Білого дому. Як передавав раніше Голос Америки, радник з національної безпеки США Джейк Салліван на брифінгу 15 вересня заявив, що “Обидві палати Конгресу підтримують продовження фінансування” потреб України.
У Білому домі також заявили, що є “критична потреба” у підтримці Конгресом запиту на додаткове фінансування України для її контрнаступальних можливостей, і що допомога “матиме значний вплив на боротьбу України”, повідомляє CNN.
- Голос Америки
Зеленський зустрівся з Остіном у Пентагоні й вшанував пам'ять жертв теракту 11 вересня 2001
Президент України Володимир Зеленський зустрівся у Пентагоні із міністром оборони Ллойдом Остіном.
Після переговорів, Зеленський і Остін, разом із першою леді Оленою Зеленською та головою Об'єднаного комітету начальників штабів США Марком Міллі вшанували пам'ять жертв теракту 11 вересня 2001 року і поклали квіти до Національного меморіалу 9/11.
Раніше у четвер український президент провів переговори із законодавцями у Палаті представників і Сенаті. Як повідомляв Голос Америки, лідер більшості у Сенаті США, сенатор-демократ Чак Шумер зацитував журналістам слова Зеленського із приватної зустрічі: "Якщо ми не отримаємо допомогу, ми програємо війну".
Далі Зеленський вирушає до Білого дому, де зустрінеться із президентом США Джо Байденом. Адміністрація Байдена раніше повідомила, що Байден планує оголосити новий "суттєвий" пакет допомоги Україні. Однак представник Ради безпеки США Джон Кірбі не уточнив, чи в нього входитимуть ракети далекої дії ATACMS, але сказав, що ведуться "активні" дискусії з цього питання.
Перша леді України нині пізніше виступить перед студентами університету Джорджтаун.
У статті використано матеріали Reuters
Лідер більшості у Сенаті США Чак Шумер зацитував слова президента України. Відео
Лідер більшості у Сенаті США, сенатор-демократ Чак Шумер зацитував журналістам слова президента України Володимира Зеленського із приватної зустрічі.
"Потрібно, щоб Росія благала про мир". Оглядачі про контрнаступ та допомогу Україні
Українські війська продовжують контрнаступ поблизу Бахмута та на заході Запорізької області, у той час, як російські війська виснажуються через неможливість їхньої заміни на свіжих підготовлених солдатів, пишуть американські та британські військові аналітики.
Партнери України на Заході очікують повідомлень про успішне просування українських військ, що додало б аргументів тим, хто виступає за збільшення збройної підтримки України. Про це, зокрема сказали Голосу Америки американські законодавці напередодні зустрічі з президентом України Володимиром Зеленським.
Оглядачі ж зауважують, що Вашингтон не повинен відволікатися на хибні аргументи про те, що події в Україні менш важливі, ніж Китай. Вони кажуть, що найбільше, що можуть зробити США для стримування Китаю – допомогти Україні стримати Росію.
Українські війська закріплюються на прорваних рубежах російської оборони – експерти
Українські війська протягом останніх кількох тижнів розширювали прорив у рубежі та, можливо, готуються до нового наступуДжордж Баррос, аналітик ISW
Аналітики вашингтонського Інституту вивчення війни (ISW) зауважують, що українським силам вдалося розширити лінію прориву російських рубежів в районі села Вербове на Запоріжжі та вперше вивести важку техніку (Strikers та Marders) за межі протитанкового рову та оборонних укріплень, відомих як «зуби дракона».
«Українські війська протягом останніх кількох тижнів розширювали прорив у рубежі та, можливо, готуються до нового наступу», – твітує аналітик ISW Джордж Баррос.
Дослідники ISW у своєму зведенні від 20 вересня цитують Генштаб України, який стверджує, що українські війська продовжують наступ та завдають значних втрат у живій силі та техніці російських військ на мелітопольському напрямку на заході Запорізької області. Також Генштаб повідомив, що українські війська продовжують наступ на Бахмутському напрямку та зміцнюються на нових закріплених рубежах.
За даними Міністерства оборони Великої Британії, українські сили зайняли позиції в Кліщіївці, в 7 км на південний захід від Бахмута, та Андріївці, яка є в 10 км на південний захід від Бахмута. При цьому, як зазначають британські аналітики, російські передислокації десантних військ (ВДВ) з Бахмута на Запорізький напрямок послабили російську оборону.
У своєму зведенні від 21 вересня британська військова розвідка пише, що Росії бракує свіжих підготовлених військ. Британські аналітики наводять слова голови комітету Держдуми РФ з оборони, колишнього генерала Андрія Картаполова, який сказав минулого тижня, що ротація особового складу із зони «спецоперації» під час служби неможлива.
Британська розвідка доходить висновку, що «відсутність регулярних ротацій підрозділів поза бойовим чергуванням є, швидше за все, одним з найбільш важливих факторів, що сприяють низькому моральному духу росіян». Експерти наголошують, що після вторгнення російська армія вже була нездатна проводити навчання вищого рівня.
«Відсутність такої підготовки, ймовірно, сприяє ускладненням Росії у проведенні успішних комплексних наступальних операцій», – пишуть британські військові аналітики у твіті.
Тим часом оглядачі в американській пресі закликають американську адміністрацію не зупинятися на пів дороги у підтримці України та надати їй зброю для перемоги. Редакційна стаття газети Washington Post нагадує, що ще півтора року тому західні військові аналітики не давали Україні більше кількох днів, чи тижнів у протистоянні російській агресії. Але Україна не лише вистояла, але і вигнала російські війська з половини захопленої ними території з початку широкомасштабної агресії.
Це стало можливим завдяки двом речам, наголошують вашингтонські оглядачі – сталевій волі українців та допомозі Заходу, передусім завдяки президенту США Джо Байдену. Але цього замало для перемоги, наголошують вони.
«Пан Байден повинен перестати зволікати та забезпечити Києву ATACMS», – наполягають автори редакційного коментаря. Вони зауважують, що розуміють, що якийсь один вид зброї не принесе перемоги Києву в затяжній війні, на яку налаштувався президент Росії Володимир Путін, але далекобійна зброя спроможна її пришвидшити.
Також, на думку оглядачів, президент Байден повинен звернутися до американської аудиторії та пояснити їй, чому Америка підтримує Україну, зокрема розказати, що підтримка України – це те, що може відвернути Китай від агресивних дій у Східній Азії.
«Найкращий спосіб відохотити Китай від вторгнення на Тайвань — це завадити Росії в Україні», – додають оглядачі. При цьому, вони кажуть, що не достатньо, щоб Україна вижила – «потрібно, щоб Росія благала про мир».
Форум