Сполучені Штати – країна, яка для багатьох відкриває нові можливості. Тож недарма сюди прагнули і прагнуть потрапити люди з усіх куточків світу. Держава, побудована іммігрантами, за умов важкої та наполегливої праці, дозволяє втілити у життя, практично, будь-які мрії. Так сталося у випадку емігранта з Пакистану, який не лише сам розбагатів, а й допомагає іншим стати успішними бізнесменами.
30 років тому Сідік Шейк купив бензозаправку. Згодом придбав ще кілька станцій технічного обслуговування автомобілів. Для народженого у Пакистані бізнесмена це остаточно закріпило його фінансовий успіх в Америці.
Сідік прибув до США, маючи всього 10 доларів у кишені, все що зміг йому дати батько. Одразу почав працювати і паралельно вчитися на інженера. Перший зібраний капітал ризикнув вкласти в автосервіс:
«Ніхто не хотів купляти цю заправку. Вона занепадала. Перші 3 роки я працював майже цілодобово. Вставав о 5 ранку. Повертався о півночі. Техстанція не є найкращим початковим бізнесом. Але якщо займатися маркетингом, піклуватися про клієнтів, приділяти їм багато уваги, успіх прийде до тебе».
Елайн Маконел добра знайома Сідіка. Працюючи свого часу в адміністрації повіту Ферфакс, штат Вірджинія, жінка багато працювала з іммігрантами. Їх наполегливість і самопожертва завжди її дивували:
«Вони приїздять сюди у намаганні здійснити свою американську мрію, і їм це вдається. Вони важко працюють і постійно вчаться».
Здобуття освіти в Америці допомогло Сідіку не тільки втримати, але й розширити власну справу. Як тільки Сідік відчув себе фінансово стабільним, він негайно створив Пакистансько-американську бізнес-асоціацію, покликану допомагати новоприбулим емігрантам з Пакистану.
«Коли я став бізнесменом, я побачив, що є організації, які допомагають своїм громадам, вчать їх азам бізнесу. Спочатку я приєднався до них, а потім створив свою власну організацію», – розповідає Сідік.
Сідік також багато допомагає своїм колишнім співвітчизникам. Один з його проектів започаткувати програму обміну студентів. Він також у процесі відкриття низки освітніх закладів у Пакистані:
«Питання не в грошах, а у віддачі, у потребі творити добро. Підштовхнути людей думати незалежно. Коли вони цьому навчаться, вони краще керуватимуть країною».
«Мій батько це робить, бо хоче допомогти країні, де він народився і виріс. Він хоче, щоби люди в Пакистані мали такі ж можливості, які він мав тут у Сполучених Штатах», – каже син Сідіка – Гарун Шейк.
Маючи лише 10 доларів у кишені, Сідіку Шейку вдалося не тільки здійснити американську мрію, але й забезпечити непогане життя для своєї родини. Тепер у нього ще амбітніші плани – він хоче допомагати іншим.
