На протилежному від Вільямсбурга боці Вірджинії, у крихітному гірському містечку, живе скромна людина клієнтом якої прагнуть бути музиканти світового рівня. Вейн Гендерсон має репутацію чи не найкращого майстра виготовлення акустичних гітар в країні. На інструменти Вейна величезна черга. Навіть легендарний Ерік Клептон чекав 10 років на гітару Гендерсона. Таємницю свого успіху майстер пояснює тим, що ніколи не поспішає і робить все досконало.
«Звучить дуже добре, чуємо тон, вібрацію, усе необхідне», - констатує Вейн.
Його вухо підхоплює вібрації кожного шматка дерева, яке він використовує, а гітари Гендерсона користуються особливою популярністю поміж музикантів. Майстер розповідає:
«Люди завжди питають, як у мене виходять такі гітари. А я просто беру от цей гострий ніж і відрізаю все, що не схоже на гітару».
Звучить просто, але процес займає багато часу. Музиканти «стоять» у черзі від 5 до 10 років, аби отримати гітару Гендерсона. Майстер пояснює у чому - причина:
«Тому, що гітара робиться дуже повільно і на її виготовлення йде багато часу. Я працюю повільно і не напружуючись, аби зробити все правильно».
Оволодіти мистецтвом виготовлення гітар, як розповідає Вейн, його змусило саме життя:
«У моїй родині всі грали. Мої двоюрідні брати і всі навколо мене грали, а у мене не було грошей на гарну гітару. Я все робив сам і вирішив, що зможу зробити і гітару. Так все і почалося».
А все починалося із гітари, зробленої із картонної коробки. З того часу Гендерсон робить інструменти вже майже 50 років. У своїй майстерні, у маленькому провінційному містечку у штаті Вірджинія, Вейн працює з ялиною з гір Аппалачі та бразильським трояндовим деревом. Він розповідає, якою повинна бути гітара:
«Гарний матеріал - це ще не все. Треба правильно скласти гітару. Товщина та витримка повинні бути абсолютно точними, аби був правильний тон та відповідний рівень звуку. Все це виставляється на вухо. Дерево немов промовляє до вас, коли ви з ним працюєте».
На сьогодні Вейн створив близько пів тисячі гітар.У нього немає асистентів, але в майстерні можна завжди зустріти людей. Гендерсон радий друзям та любителям музики, які збираються, щоб пограти тут блюґресс. Це ще одна з причин, каже майстер, чому його гітари народжуються повільно. Адже Вейна часто запрошують із виступами не лише на місцевих сценах, а і на загальнонаціональних.
У 1995 році його було відзначено за внесок в американську культуру. Свого часу він брав участь у програмі культурного обміну і популяризував блюґресс у країнах Азії. Гендерсон каже:
«Мені дуже пощастило подорожувати і грати. Коли я був дитиною, я навіть не мріяв, що опинюсь десь поза межами своєї громади. Я прожив усе своє життя тут на цьому самому місці».
Вейн також спонсорує місцевий щорічний фестиваль музики, покликаний допомагати починаючим виконавцям.
Організатор фестивалю Бекі Ворд розповідає:
«Вейн скромний герой нашої місцевості. Ми віддаємо йому належне, назвавши фестиваль його іменем. Ми проводимо конкурс гітаристів, переможець якого отримує в нагороду гітару зроблену Вейном, яка є надзвичайно рідкісним інструментом».
Майстер гітар визнає:
«Мені надзвичайно пощастило мати можливість робити те, що мені подобається, і заробляти цим на життя. Я не можу уявити, щоб міг би робити щось інше».
Окрім гітар, Вейн також відомий своїми мандолінами та банджо. За рік він виготовляє всього приблизно 20 музичних інструментів.
