Американський Конгрес провів слухання щодо гуманітарної кризи у Північно-східній Африці

ООН оголосила нові райони Сомалі зонами голоду, серед них – Центральний Шабель та частина коридору Афгойе.

Проспект Двадцять першого жовтня в Моґадішу веде до табору Бадбаадо, який приймає останню хвилю біженців. Тисячі людей женуть сюди посуха та голод - подалі від південних районів Сомалі. Багато з них йшли сюди пішки протягом кількох днів, по дорозі втрачаючи малих дітей.

В той час, як державний борг США невпинно наближається до встановленого раніше верхнього ліміту, у Вашингтоні з’явилися промені оптимізму.

«У перший день нашої подорожі померла перша дитина, потім друга – наша доня – померла наступного дня у третій пополудні. Ще двоє померли на третій день», – розповідає біженець Мохамед Хуссейн Ґовой.

«Свою дочку я втратила десь біля Баладу. Ми поховали її біля дороги», – говорить біженка Мана Абдулахі.

У Вашингтоні представники Державного департаменту та працівники гуманітарних організацій дають свідчення в Конгресі про ситуацію в Сомалі. Вони закликають американських політиків та громадськість звернути пильну увагу на ситуацію, яку ООН назвала найгіршою гуманітарною кризою сьогодення. Представник Держдепартаменту Рубен Бриджеті щойно повернувся з Сомалі.

«Цілком очевидно, що ситуація швидко перетворюється у найгіршу гуманітарну кризу за останні кілька десятків років, принаймні найгіршу з часу великого голоду 1991-1992 років», – стверджує аналітик.

Експерти кажуть, що військове угруповання Аль-Шабаб погіршує наслідки посухи тим, що не допускає в регіон гуманітарну допомогу. 60 відсотків жертв голоду проживають на територіях, контрольованих Аль-Шабабом. Угруповання бореться з урядом Сомалі за повний контроль над країною. На слуханнях в Конгресі працівники гуманітарних організацій подякували законодавцям за полегшення обмежень, які заважали їм надавати допомогу – адже вони змушені вести діалог з терористами. Втім, попереду багато невідомого.

«Питання у тому, чи зможемо ми дістатися до півдня Сомалі, і як ми будемо там працювати. Ми не знаємо. Наша позиція така - ми маємо надію та оптимізм, втім ми не наївні у своїх сподіваннях», – говорить працівник Держдепу Джеремі Кониндик.

«Час не на нашому боці. У нас маленьке віконце, щоб допомогти нужденним. У противному випадку загинуть ще кілька сотень людей. У нас є приблизно 6-8 тижнів», – вважає представниця USAID Ненсі Ліндборг.

Втім, за умов скороченого державного бюджету, значно зменшилось і фінансування гуманітарних програм, необхідних для швидких та ефективний дій.