Київ - 11 лютого. Питання створення суспільного мовлення в Україні набуває все більшої актуальності. Представники недержавних громадських організацій наполягають на масштабному обговоренні цієї теми. Розглядаються уже деякi концепцiї розвитку суспільного мовлення.
Ідея створення суспільного телебачення та радіомовлення потрохи переходить з теоретичної площини до практичної. Колишній керівник Нового каналу Олександр Ткаченко, який одним з перших запропонував свою концепцію створення суспільного телерадіомовлення, каже, що проект можна розпочати вже у травні, за умови, якщо парламент ухвалить відповідне законодавство. Коаліція громадських організацій “Суспільне мовлення” у свою чергу твердить, що поспішати не варто, треба розглянути кілька концепцій, врахувати досвід інших держав та вирішити, як їх можна адаптувати до сьогоднішніх реалій українського медіапростору. Серед низки питань, що необхідно вирішити у першу чергу – на якій базі буде створене суспільне мовлення. Тут розбіжностей фактично не має. Усі розуміють, що найкращою основою для проекту є Національна телерадіокомпанія України. За словами заступника голови Національної Ради з питань телебачення та радіомовлення Віталія Шевченка, важливим є те, щоб суспільне мовлення не залежало, ні від держави, ні від інвесторів:
«Ми повинні збудувати суспільне телебачення та радіомовлення, яке не буде залежати з одного боку від держави з другого боку від коштів приватних груп і будь-яких колективних організацій. Як це зробити? Це зробити дуже просто. І іншого шляху, на мій погляд, немає, як не створити їх на базі державних телерадіокомпаній, які мають перший загальнонаціональний телевізійний канал, які мають свою базу, які мають людей. У нас є воля, що ще треба для того, щоб створити цю систему»?
Хоч поки що у деталі роботи суспільного мовлення ніхто особливо не вдається, однак вже зараз існує принаймні два варіанти того, як воно має виглядати. На думку Олександра Ткаченка, новостворене суспільне телерадіомовлення повинно бути рейтинговим і на перших етапах роботи не має відмовлятись від реклами:
«Я позитивно ставлюсь до реклами, оскільки лише після того, як державне нинішнє телерадіомовлення може стати популярним і глядачі переконаються у тому, що вони у ньому зацікавлені, потрібно ставити питання про обмеження реклами і про запровадження, чи абонентської плати, чи якихось інших джерел надходження грошей».
Представники громадських організацій, що увійшли до коаліції “суспільне мовлення”, вважають, що такий підхід є комерційним. Президент Академії Української преси Валерій Іванов вважає, що суспільне мовлення не повинно змагатись за перші місця у рейтингах телеканалів і не має залежати від реклами:
«Мені здається, що в Олександра Ткаченка концепція суспільного мовлення ближча до комерційних каналів. У нас більше до класичних моделей суспільного мовлення. Я і мої колеги, ми вважаємо, що це не має бути комерційний канал. Він не має складати конкуренції комерційним каналам. У нього має бути зовсім інше програмне наповнення. У нього мають бути зовсім іншими джерела фінансування. Тобто комерційна реклама не має бути на першому місці і таким чином вони, в принципі, не мають бути конкурентами».
Проблема фінансування поки що не виводиться на перший план у процесі обговорення ідеї створення суспільного мовлення, так само як і питання робочих місць. Всі розуміють, що штат НТКУ доведеться скоротити, оскільки недоцільно утримувати таку велику кількість людей, але за яким принципом відбуватиметься це скорочення, поки що не відомо. Колектив Національної телерадіокомпанії намагається привернути увагу до цієї проблеми і захистити свої права. Проте навіть голова Київської незалежної медіа-профспілки Євген Глібовицький каже, що журналістам можуть допомогти лише в отриманні компенсацій:
«Наше завдання добитись того, щоб їм усім були виплачені їхні компенсації за звільнення, щоб з ними усіма розрахувались, щоб їх ніде не обдурили ні по зарплаті, ні по відпускних, ні по лікарняних. Щоби вони при інших рівних умовах мали переваги при працевлаштуванні на суспільному мовленні і це все».
Здається сьогодні мало хто уявляє, як має виглядати суспільне мовлення по-українськи. Ті, хто знають, намагаються пришвидшити початок реалізації проекту, ті, що сумніваються, пропонують провести кілька етапів обговорення, включаючи парламентські слухання і лише після цього братись за справу. Однак реалізаторам проекту доведеться зіткнутись зі стількома проблемами, що вже зараз стає зрозумілим, що створення суспільного мовлення в Україні відбуватиметься нелегко.
