Корпорація Сейко-Епсон розробляє летючого робота, який виглядає як крихітний вертолет, або як велика комаха. Компанія уважає, що новинка буде корисною при виконанні рятувальних операцій, досліджень космосу, та охорони. Летючий робот заввишки десь трохи більше восьми сантиметрів, вагою--тринадцять грамів. Він здатний літати складними маршрутами, підкоряючись сигналам бездротового зв’язку з комп’ютера. На борту летючого робота--мікропроцесор, надтонкий двигун, цифрова камера, яка здатна надсилати нечіткі, але досить виразні, зображення, і крихітний гіро-сенсор, який може згодом з’явитися у цифрових камерах та камерофонах для забезпечення чіткішого зображення. Маленький робот ще лише вчиться літати. Проблема з батарейками. Їх запасу вистачає поки що лише на три хвилини польоту, наприкінці резерву апарат хитається і на випробуваннях він навіть впав. Але дизайнери кажуть, що його потужність, відносно його мініатюрним розмірам, робить його потенційно корисним знаряддям при виконанні пошуково-рятівних операцій та розвідки. Уявіть собі Джеймса Бонда з таким жуком, який запускає його до зали, де йдуть таємні переговори, він сидить тихенько в куточку, записує все це, а потім вилітає до хазяїна! Але контррозвідки світу ще можуть спати спокійно: летючий робот ще не надійшов у продаж, і комерційна модель стартує лише за два роки.
Людство стоїть наразі на порозі нової технологічної революції--водне́вої, викликаної необхідністю якнайшвидчого переходу від викопних джерел енергії, які неминуче вичерпаються, до екологічно чистих і відтворюваних--водневих. США, ЄС, Японія та інші країни вже вкладають мільярди доларів бюджетних асигнувань на розробку водневих технологій, покликаних революціонізувати виробництво і кардинально змінити наш світогляд і геополітичний розклад сил. Наш менталітет з колиски ґрунтується на розумінні, що джерелом енергії є переважно газ та нафта. Вони ж є основним рушієм технологій, яка уможливлює наше буття на планеті. Країни, які мають поклади газу й нафти займають особливе становище у світовій геополітиці, а країни, які їх не мають, але володіють колосальним технічним потенціалом, свою політику будують навколо головних світових газо- і нафтопроводів. Адже від безперебійного постачання енергії до власних домівок та заводів ці технологічні велетні можуть виявитися на глиняних ногах. Воднева революція може докорінно змінити такий менталітет. У людства, насамперед, зникне вічний страх перед вичерпанням невідтворюваних енергоресурсів, припиниться залаштунковий вплив на геополітику держав, які тримають руку на енергетичному крані, зникне, нарешті, «трубопроводний» орієнтир глобальної політики. Себто, сама конфігурація життя на планеті зміниться докорінним чином. Тому з такою цікавістю зустрічають наразі водневі автомобілі вартістю в мільйон доларів. Їх розглядають не лише як дивовижне технічне чудо, де немає звичного двигуна внутрішнього згоряння, як і самого згоряння, а машина рухається завдяки пласкій батареї, розташованій в підлозі самохода. До них ставляться також як до своєрідних гостей з майбутнього, таких собі інопланетян на нашій власній планеті. Таким же було ставлення і до перших бензинових автомобілів в епоху кінської тяги. Проблемою водневої технології лишається, втім, налагодження дешевого виробництва атомарного водню. Інша проблема стосується спротиву автомобільної індустрії з її інфраструктурою, нафтових компаній загрозі втрати прибутків. Впровадження водневого менталітету, отже, потребуватиме координації зусиль урядів і населення, бізнесу і політики.
