У 2003 році, незважаючи на новорічні запевнення Президента Білорусі Олександра Лукашенка про ймовірне покращення життя мешканців країни – переважна більшість білорусів позитивних змін не відчуває. Відтак, немає особливих надій і на рік 2004. У Білорусі побував наш кореспондент Ігор Столяров.
«У мене пенсія 132 тисячі білоруських рублів. З неї треба віддати 100 тисяч на комунальні послуги. Залишається 32 тисячі, з яких необхідно платити за світло, газ, телефон. Це ще близько 12 тисяч. Мені залишається 20 тисяч ( це менше 10 американських доларів). За цей залишок потрібно придбати ліки, позаяк у мене гіпертонія третього ступеня і цукровий діабет» – пише у листі до редакції мінської газети «Народна воля» пенсіонерка з міста Мозиря.
За 2003 рік ціни на опалення, газ, житлово-комунальні послуги зросли майже у двічі. І хоча Президент Білорусі пообіцяв, що вони не зростатимуть за зиму більше ніж на 5 відсотків, швидше за все ці обіцянки залишаться нереальними. Причина в тому, що вже найближчим часом очікується зростання цін на російську нафту і газ, а зростання тарифів за їхній транзит через білоруську територію наврядчи компенсує витрати.
Невдоволення населення зростає, особливо пенсіонерів, інвалідів, малозабезпеченних. І це відчуває будь-хто. Навіть у підконтрольних Олександру Лукашенку мас-медія, майже щодня лунають голоси занепокоєних білорусів.
Тим часом, у 2003 році влада країни приділила особливу увагу боротьбі з незалежними засобами масової інформації. Олександр Лукашенко в інтерв'ю німецькому журналу «Шпігель» заявив: «Я не закрив жодної опозиційної газети». Між тим, у Білорусі тепер не виходять колись популярні опозиційні газети «Свабода», «Навіни», «Пагоня», Нова газета «Смаргони». Це стало результатом діяльності міністра інформації, податкової поліції та судів. Минулого року припинили роботу і такі неурядові організації як «Правова допомога населенню», «Громадянські ініціативи», «Ратуша» та інші. Але, найбільш сумним підсумком 2003 року для Білорусі стала смерть письменника Василя Бикова. Такий висновок зробив кореспондент мінської газети «Народна воля» Олександр Сіліч. «Хоча Василь Биков останні роки мешкав за межами Білорусі, він зберігав надію на зміни на краще, надію на те, що припиниться викрадання людей, білорусів не кидатимуть за грати за політичні уподобання, зникнуть злиденні зарплати, неосяжні ціни та податки. Коли лунало Слово Василя Бикова – така надія була» – підсумовує газета «Народна воля».
Ще одна білоруська газета «Наша ніва» назвала героями минулого року - студентів та викладачів Мінського гуманітарного ліцею. Втративши надію на успіх у боротьбі за збереження унікального і популярного навчального закладу, який влада прагнула закрити, - ліцеїсти на чолі з ректором Володимиром Коласом, - переїхали на навчання до сусідньої Литви.
