У Києві відбулась міжнародна конференція “Європейський Союз та Україна: стратегія відносин у контексті розширення”. Учасники конференції, організованої Інститутом Схід-Захід, обговорювали європейські перспективи України з урахуванням нового фактора – щойно підписаного договору про Єдиний економічний простір з Росією, Білоруссю і Казахстаном.
ЄС чи ЄЕП? Європейський вибір чи, як дотепно висловився тижневик “Дзеркало тижня”, -- “Єепейський”? Західні представники, що брали участь у конференції, менше, ніж українці, схильні драматизувати саму необхідність вибору. Як каже президент і засновник Інституту Схід-Захід Джон Едвін Мроз, цей вибір не обов’язково взаємовиключний. З ним згоден інший керівник Інституту, екс-президент Фінляндії Мартті Ахтісаарі. За його словами, євразійська інтеграція не конче суперечить європейській. А втім, додає він, “лише майбутнє дасть нам відповідь”.
Не бачить небезпек у такій роздвоєності і Перший Президент України Леонід Кравчук. За його логікою, Україна іде до Європи навіть тоді, коли рухається в протилежний від неї бік:
«Наш стратегічний курс це інтеграція до Європи. І Єдиний економічний простір – це тактичні кроки на шляху до досягнення цієї стратегічної мети.»
А тим часом послідовні прихильники євроінтеграції України продовжують критику щойно підписаного договору з Росією, Білоруссю і Казахстаном як такого, що може поставити хрест на її європейських амбіціях. Автор відомої фрази “двох інтеграцій Україна не винесе”, перший заступник міністра з питань європейської інтеграції Олександр Чалий уточнює, на якому саме етапі це може статись:
«Є межа, за якою не можна інтегруватися в двох напрямках. І ця межа, в результаті тої дискусії, яка відбулася в українському суспільстві за останній місяць, вона визначена чітко: це митний союз і валютний союз.»
Тобто якщо на порядку денному постане питання щодо участі України у митному чи валютному союзі з Росією, Білоруссю і Казахстаном – майбутній євроінтеграційний курс України опиниться під загрозою. Наразі ж у цьому питанні, як виглядає, цілковита плутанина. Україна, підписавши договір, плекає надію, що вона підписала договір про зону вільної торгівлі – єдине, що приваблює її в ЄЕПі; з погляду ж Росії, йдеться саме про митний союз як мінімум.
Деякі учасники конференції наголошували на тому, що піти на підписання угоди про створення Єдиного Економічного Простору Україну змусила відсутність будь-яких позитивних сигналів з боку Європейського Союзу. Їм заперечує Голова Комітету з питань європейської інтеграції Верховної Ради Борис Тарасюк. За його словами, проблема не в Євросоюзі, а в самій Україні.
«У нас спостерігається прірва між деклараціями, заявленим курсом на європейську інтеграцію і конкретними діями. В нас спостерігається напослідовність дій, хитання між Сходом і Заходом, офіційний курс проголошується на інтеграцію в Європейський Союз, а насправді укладаються угоди про створення Євразійського Союзу, яким є Єдиний Економічний Простір.»
Головною ж проблемою, яка перешкоджає рухові до Європи, Тарасюк називає ствердження нинішньою українською владою неєвропейських цінностей у політиці і в економіці.
Дискусія навколо європейських перспектив України триває: адже невдовзі у жовтні має відбутися черговий саміт Україна-ЄС. А як відомо, у травні наступного року її кордоном проляже кордон Євросоюзу. Нова політика “розширеної Європи” передбачає для України статус сусіда, не обіцяючи їй ні повноправного, ні асоційованого членства.
