Генетично модифіковані культури домінують на фермах Америки, та органічне вирощування теж зростає.
Чому все більше американських фермерів обирають генетично модифіковане вирощування, та чому дехто звертається до органіки?
Сполучені Штати є лідером у вирощуванні генетично модифікованих сільськогосподарських культур.
Завдяки цьому багато американських фермерів можуть конкурувати зі своїми колегами з інших країн, де дешева робоча сила. Адже модифіковані культури здатні самотужки боротися із різними видами шкідливих жуків, бур’янами та краще переживають складні погодні умови.
Однак існує чимало противників втручання у генетичний код культур. У Сполучених Штатах з’являється все більше фермерів, які відмовляються від допомоги науки у своїй роботі.
Втім, запобігти появі такого шкідника, як коробковий хробак, та його родича - кукурудзяного метелика - не легко. Саме це одна з основних причин чому фермер Джей Гандлі з міста Шамплейн, у штаті Вірджінія, вирощує генетично модифіковану кукурудзу.
«Ми бачимо в цьому суттєву перевагу. Кукурудзяний метелик може стати великою проблемою. Це, фактично, 100% ймовірність. Коробковий хробак також шкодить, але його не так часто бачиш на полях».
Джей Гандлі також вирощує генетично модифіковану сою. Перевага цієї культури у тому, що вона не гине після обробки навіть таким потужним гербіцидом як Раундап.
Цей хімікат дуже ефективний. Він вбиває майже всі типи бур`яну, який шкодить фермерським посівам. Гандлі каже, що трансгенна соя дуже стійка, і це йому подобається.
«Це зберігає час. Ми не повинні закінчити почату роботу сьогодні. Ми можемо зачекати до завтра».
Генетично модифіковане насіння коштує дорожче. За умовами контракту з постачальником зернобобових Гандлі не може залишити цьогорічну партію насіння для висіву у наступному році. Але його це влаштовує - як, зрештою, й інших фермерів. Адже переваги модифікованої сої вартують додаткових затрат. Цього року 85 % кукурудзи та 91 % соєвих бобів, вирощених у Америці, генетично модифіковані. Жодна країна не має таких високих показників.
Тоді як більшість американської кукурудзи, сої та бавовни є продуктом генної інженерії, невелика, але зростаюча група фермерів, схиляється до традиційного вирощування.
У Адамстауні, штат Меріленд, фермер Нік Меравел теж вирощує кукурудзу та соєві боби. Але він відмовляється працювати з генно-модифікованими культурами.
«Ми намагаємося зберегти природні процеси вирощування», - каже цей фермер.
Нік Меравел представляє дедалі зростаючу кількість фермерів, які не використовують генетично модифіковані добрива та інсектициди. У 2005 році органічна орна земля складала крихітну частину від усієї площі для вирощування культур у Америці - лише половину відсотка, згідно з показниками Міністерства сільського господарства. Але ця кількість подвоїлась у порівнянні з 1997 роком.
Нік Меравел впевнений, що генетична модифікація буде мати негативні наслідки. Це одна, - як він пояснює, - з причин його відмови від цього способу господарювання.
«Генно-модифіковані організми проникають у навколишнє середовище. Вони можуть продовжувати існування самі по собі. Тобто, ці рослини можуть розповсюджуватися та перемішуватися із іншими. Та я далеко не впевнений, що люди настільки ж майстерно зможуть цьому протидіяти».
Якщо у США вирощування генетично-модифікованих культур досить поширене, то у Європі прихильників продуктів генної інженерії значно менше, хоча дослідники кажуть, що їх вживання не шкодить ні здоров`ю, ні навколишньому середовищу.
Нік Меравел доповнює, що ще однією з причин чому він не вирощує генетично змінені культури є те, що вони йому просто не потрібні задля доброго врожаю.
«Як господарство натуральних продуктів, ми пропонуємо альтернативу. Та як ви бачите, врожай у нас є. Його не зіпсували ні комахи, ні хвороби, ні бур`ян. Ми можемо з ними боротися і без генно-модифікованої допомоги».
У добрі часи, як визнає Маравел, він не збирає стільки врожаю скільки його колеги, які використовують генно-модифіковані культури. Та у важкі роки, каже він, його врожай перевищує їхній.
Натуральні продукти з його господарства коштують дорожче, але попит на них все рівно є.
Потреби захистити навколишнє середовище та нагодувати планету постійно зростають. У таких умовах, багато експертів передбачають розвиток обох напрямків вирощування: як генно-модифікованого так і натурального.