Медична опіка в Америці беззаперечно дуже коштовна, але водночас надзвичайно прогресивна. Фармакологічні і технологічні компанії витрачають величезні кошти на дослідження і пошуки нових препаратів, уможливлюючи цим лікування багатьох травм та недуг. Інноваційний підхід лікаря і наполегливість пацієнта інколи здатні змінити, як могло б виглядати, безвихідну ситуацію.
Захисник студентської футбольної команди Джоржтаунського університету Яні Корі вважався перспективним гравцем, на якого чекала успішна кар’єра у професійній лізі.
Однак Яні не захотів іти у великий спорт. Натомість він переїхав у Каліфорнію, знайшов цікаву роботу і закохався.
5 серпня 2006 року Яні грав із друзями у волейбол. У перерві вирішив скупатися. Пірнув у воду… і зламав шию.
Яні Корі каже, що він майже одразу знав, що паралізований. «Мене викинуло на поверхню і перевернуло на спину… Я думав, що це кінець», - згадує він.
Яні пощастило, що на пляжі у той час відпочивав парамедик і витяг його з води. Сюзан Мофат - товаришка Яні, яка була разом із ним - викликала швидку.
Вона лише пам’ятає слова лікарки, яка їй сказала тоді, що «май на увазі, він ходити ніколи не буде». «Це було жахливо. Я була в розпачі» - визнає Сюзан.
Після двох місяців, проведених у реанімації - коли найгірше було вже позаду - Яні усвідомив ситуацію, в якій опинився.
«Як жити далі?- запитував він себе…. Що станеться з моїми планами, чи зможу я їх реалізувати?»
Яні Корі каже, що думав про це щохвилини і переконував себе, що він - так чи інакше - мусить вибратись із цієї ситуації.
Знайомі порадили їм звернутися до Сюзі Гаркіма, в інституті Фрейзера у штаті Кентуккі.
Ця лікарка була першою людиною, яка сказала Сюзан Мофат, що «надія є».
Сюзан звільнилася з роботи і переїхала з Яні в Кентуккі - поближче до інституту, де лікарка Гаркіма розробила нову технологію лікування паралізованих, яку вперше випробувала на акторі Крістофері Ріві.
Сюзан Гаркіма каже, що спинний мозок дуже непроста річ: він може опрацьовувати складну інформацію, приймати рішення, запам’ятовувати чи забувати.
Новизна її підходу полягає у тому, щоби знову навчити спинний мозок контролювати опорно-рухові функції шляхом повтору рухів. Після 15 років експериментів, цей метод допоміг багатьом паралізованим, а деякі з них навіть почали ходити.
Яні Корі побачив зміни після трьох місяців. Коли йому сказали, що він ворухнув пальцем ноги - то він спершу не повірив. «Дивлюся вниз і бачу, що палець дійсно рухається. Це був надзвичайний момент», - згадує тепер Яні.
Коли він потелефонував і з плачем розповів про це своїй подрузі Сюзан Мофат - то вона впала в істерику. «Саме тоді я повірив, що у мене є шанс», - каже Яні Корі.
Перше, що зробили Яні і Сюзан - це те, що вони побралися. За допомогою родини, друзів, лікарки Гаркіма і Фонду Ріва, вони зібрали необхідні кошти для відкриття у Лос-Анджелесі реабілітаційного центру для таких хворих, як Яні.
Працівниця Фонду імені Крістофора Ріва Сюзан Говлі
каже, що «вони скористалися травмою Яні… і створили щось дуже корисне, унікальне, можна сказати навіть ризиковане».
Невпинне прагнення знову ходити і впертість Яні, за переконанням його друзів, увінчалися успіхом. Три роки після нещасного випадку на пляжі, Яні робить перші кроки.
Яні Корі впевнений, що одного дня він позбудеться ходунка і вийде ногами з цього центру. «Знаєте, я це зроблю… Це не станеться завтра, але одного дня обов’язково» - запевнює молодий чоловік.
Сюзан Ревлі - із Фонду імені Крістофера і Дейни Рівів - каже, що будучи живим актор Крис Рів напевно сказав би: «Я знаю, що він це зробить. А нам, - додала вона, - дав би завдання знайти можливість відкрити 150 таких центрів по всій країні».
Сюзан Гаркіма зазначила, що в історії з Яні прикро лише те, що подружжя Крис і Дейна Ріви не дожили до цього моменту…«Вони були б в захваті», - додала лікарка.
Яні Корі вірить в те, що поставлена людиною мета обов’язково здійсниться. Він переконаний, що якщо зосередитися і працювати над цим щодня - то все є досяжним.
