Минулого тижня у Вашингтоні помер колишній міністр оборони США Роберт Макнамара. Його резюме не обмежувалося лише посадою шефа Пентагону за правління двох президентів – Кеннеді та Джонсона. До призначення він очолював корпорацію Форд Мотор, опісля був головою Світового банку і вважався найбільш досвідченим експертом у питаннях ядерної політики.
Небагато представників його покоління можуть похизуватися такою блискучою кар’єрою. Але заслуги Макнамари затьмарили його помилки у В’єтнамській війні.
Роберт Макнамара мав усі шанси увійти в історію США як людина, що досягла значного успіху у бізнесі, на державній службі та у громадському секторі. У Світовому банку його називали «совістю Заходу» за невтомну боротьбу з бідністю. А у корпорації Форд, де він дослужився до рангу президента, реформатором.
Однак усі ці заслуги так і не змогли виправити його репутацію людини, відповідальної за поразку у В’єтнамі.
Коли колишній президент США Джон Кеннеді попросив Роберта Макнамару взяти на себе обов’язки міністра оборони, останній відмовлятися не став. Тим більше, що відповідний досвід у нього був – у 40-х роках він служив у військово-повітряних силах США.
Першим випробовуванням стали операція у затоці Свиней – невдала спроба США повалити комуністичний уряд Фіделя Кастро, і Карибська криза -- протистояння між США та Радянським Союзом, яке виникло після розміщення СРСР ядерних ракет на Кубі.
Тоді ж Макнамара ініціював збільшення американського арсеналу міжконтинентальних балістичних ракет у відповідь на радянську ядерну загрозу.
Відтак грянув В’єтнам. Досвід набутий за роки роботи у великому бізнесі насправді не допоміг, а зіграв фатальну роль у веденні війни. У кадрах з документального фільму «Туман війни» колишній міністр оборони США Макнамара сказав:
«Перевага нашої вогневої сили є колосальною. Чому нам не очікувати військової переваги?».
Військові стратегії Макнамари – інтенсивне бомбардування, нагромадження військ і підрахунки втрат по боці ворога – не принесли перемоги Америці. Нерозуміння менталітету противника, нездатність протистояти партизанській війні і покладання на корумпованого союзника затягували війну, а з нею збільшувалися і людські жертви. Роберт Макнамара сказав:
«Кожен військовий командувач, який відвертий зі собою чи зі своїми ближніми, визнає, що він зробив помилку, застосовуючи військову силу. Що він відповідальний за вбивство невинних людей -- своїх військ, військ інших… через помилки у своїх судженнях».
Роками пізніше у документальному фільмі «Туман війни» Макнамара визнав, що уже тоді став сумніватися щодо здатності США виграти В’єтнамську війну. Коли він поділився своїми застереженнями з президентом Джонсоном, останній вручив йому «Медаль Свободи» і відправив у відставку. Макнамара визнав:
«Ми помилися, дуже помилилися і ми повинні пояснити наступним поколінням чому».
Останніми роками здоров’я Макнамари похитнулося. Помер він 6-го липня 2009 року у Вашингтоні в оточенні родини у віці 93 років.
