Спеціальні потреби

Нью-Йоркському Музею Ґуґенгайма – 50 років





Музею Ґуґенгайма виповнилося півстоліття. Розташований на «Музейній милі» в Нью-Йорку музей є відомим на весь світ завдяки своєму революційному дизайну, який спроектував американський архітектор Френк Ллойд Райт. Майстер казав: «Річ, яка не є водночас практичною і гарною, не має користі».

Цими днями Музей Ґуґенгайма присвятив геніальному будівничому спеціальну виставку «Френк Ллойд Райт: зсередини назовні».

Якби він писав музику, то був би Моцартом. Якби писав картини, то – Мікеланджело. Проте Френк Ллойд Райт обрав архітектуру і став одним з найвидатніших митців Америки. Його дитинство минуло на фермі у штаті Вісконсин, де Френк полюбив землю, а також простоту і свободу, які та дарувала. За життя Райт створив понад тисячу проектів, які зробили революцію в мистецтві двадцятого століття. Він висунув тезу, за якою архітектор повинен творити так само вільно, як і природа. Відтак Френк Ллойд Райт започаткував «органічну», тобто вписану в природу, архітектуру.

Френк Ллойд Райт колись сказав:

«Усе, що коли-небудь знадобиться вам в архітектурі, чи у житті, чи у подорожах, чи у роботі, це – природа. Геній – це людина, чиє око бачить природу. Геній – це людина, чиє серце відчуває природу. Геній – це людина, що має сміливість наслідувати природу».

Говорить директор архіву Френка Ллойда Райта Руз Пфайфер:

«Він називав свою архітектуру «органічною». Вважали, що він ніколи не пояснював її значення, та я гадаю, що він це зробив, коли сказав, що будівля буде органічною, якщо вона відповідатиме часу, відповідатиме місцю та відповідатиме людині».

У 1937 році Френк Ллойд Райт вирішив звести зимовий будинок неподалік міста Скоттсдейл у штаті Арізона, який мав би стати архітектурною школою і лабораторією для нього і його учнів. Руз Пфайфер, директор архіву Френка Ллойда Райта і його учень у минулому, пригадує процес зведення будинку:

«Уявіть, що чоловік приїхав сюди у сімдесят років, жив у наметі, ночував у спальному мішку посеред пустелі, а відтак побудував цей комплекс разом з тридцятьма хлопцями і дівчатами. Так починався Тейлизин-Вест».

У перекладі з валлійської, рідної мови матері Райта, Тейлизин означає «блискуча брова» чи схил гори. Тейлизин-Вест досі залишається школою архітектури, у ньому зберігається найповніше зібрання документів і предметів, присвячених одному художнику. Тут архітектори і студенти працюють разом, аби зберегти бачення Райта.

Бебек приїхав сюди з Індії на магістерську програму. Ось що він говорить про творчість Райта:
«Він не вчив архітектурі, що сфокусована на цій країні. Вона універсальна. І він хотів, аби люди займалися архітектурою, та не імітували його. Тож я хочу отримати тут знання, і згодом розробити власну техніку, яку я зможу використати, коли повернуся додому».

Джозеф Рурк був персональним лікарем Френка Ллойда Райта і відвідував регулярні недільні сніданки, за якими той любив спілкуватися зі своїми учнями.

На одній з таких зустрічей архітектор поділився з учнями враженнями від поїздок до Японії та їхнього впливу на свою творчість:

«Я ніколи вам не зізнавався, наскільки мене надихає японська гравюра. І пейзаж ніколи не видається мені однаковим, відколи я відкрив для себе цей живопис. Ваше бачення змінюється, ви бачите випромінювання, ви бачите впорядкованість. Ви здивуєтесь, а що спільного має японський малюнок із архітектурою? Архітектура – це базове мистецтво. Тож як живопис, скульптура, музика можуть вписатися в неї? Бо дім усіх великих видів мистецтва – це архітектура».

Задля створення практичного, красивого і просторого інтер’єру, архітектор став використовувати нові на той час будівельні матеріали. Розповідає директор архіву Френка Ллойда Райта Руз Пфайфер:

«Залізобетон, сталь і бетон злиті разом, з відлитим склом. Простір більше не мав бути коробкою. Ви можете цього позбутися. Ви можете зрізати кут і впустити світло. Дім міг перейти у сад, а сад міг зайти в будинок. Він вважав коробки дуже недемократичними, вони утискали вільну демократію. Він казав: «У нас з’явилася нова свобода, чудове розуміння свободи, і наші оселі мають бути такими самими».

Однак, коли 50 років тому у Нью-Йорку завершилося будівництво музею Ґуґенгайма, критики назвали його «пральною машиною» та «кексом». Це – єдиний будинок, зведений Френком Ллойдом Райтом в Нью-Йорку і, мабуть, найвідоміший нині його проект. Автор поклав останні 16 років свого життя на його створення. Революційний дизайн музею втілив художній характер майстра, який вважав, що форма і функція в архітектурі є невід’ємними. Музей Ґуґенгайма вперше відкрив двері через півроку після смерті Райта. У внутрішньому пандусі, що піднімається повільною спіраллю, розміщено колекції робіт імпресіоністів, пост-імпресіоністів та модерністів. За баченням Френка Ллойда Райта, такий пандус дозволяє експонувати картини так само, як ніби вони були на мольберті художника. Архітектор казав, що будівля існує як єдиний простір на безперервному поверсі.

Говорить директор фонду і Музею Ґуґенгайма Ричард Армстронґ:

«Так історично склалося, що це було установою, де американці мали змогу знайомитися з європейським сучасним мистецтвом так, як вони не могли зробити ніде інше. З часом музей став гостинним полем для різноманітних експозицій, тут зібрано чудові колекції. А будинок є символом цього всього».

Цього літа музей вшановує архітектора у спеціальній виставці під назвою «Френк Ллойд Райт: зсередини назовні», яка загострює увагу на ідеї Райта про відкриття свободи в закритому приміщенні. Головним експонатом виставки став сам будинок музею. Пояснює асистент куратора музею Девід ван дер Леер:

«Це найбільший об’єкт нашої колекції і виставки також. Ми хотіли на цьому зосередитись, і тому виставка теж спокійна, без дивакуватих інсталяцій. Це дуже спокійна мова між і вздовж нахилів пандусу. Рух іде колом, тож ви постійно отримуєте різні кути зору на будівлю».

Куратори кажуть: обирати експонати з-поміж тисячі проектів архітектора довелося довго. Як результат, у музеї можна побачити макети більше шістдесяти об’єктів Райта, як збудованих, так і тих, що залишилися жити на папері, а також двісті малюнків майстра. Сюрпризом експозиції став план Багдаду, де архітектор планував збудувати оперу, університет і ботанічні сади. Утім, через політичний переворот 1957 року архітектор не зміг реалізувати задум.

В Нью-Йорку виставка «Френк Ллойд Райт: зсередини назовні» працюватиме до кінця серпня, а згодом переїде до Музею Ґуґенгайма в іспанському Більбао.

Recommended

  • Підписуйтеся на Голос Америки Українською в Telegram

    Підписуйтеся на Голос Америки Українською в Telegram

XS
SM
MD
LG