На львівських вулицях розгорнули провокаційні акції

Львів дещо несподівано опинився у центрі уваги російських та українських медіа одразу після того, як вщух російсько-естонський конфлікт. Така увага була несподіваною і для самих львів’ян.

У неділю, 13 травня, лідер львівських комуністів Олександр Калинюк випадково виявив пошкодження значної частини бронзової гірлянди на Пагорбі Слави, біля поховань радянських військових, коли прийшов туди із російською знімальною групою. Обставини збіглися так, що акт вандалізму стався саме в ніч перед приїздом російських телевізійників. Ті, в свою чергу, приїхали тому, що 10 травня Львівська міська рада під кінець сесійного дня підтримала ухвалу ВО “Свобода”, в якій йдеться про створення комісії з визначення переліку пам'ятників, пам'ятних знаків та символів у Львові.

Всеукраїнське об’єднання “Свобода” та прес-служба Львівської міської ради по-різному трактували ці факти, проте у той самий вечір звістка про нібито демонтаж радянських пам’ятників у Львові оперативно облетіла українські та російські медіа. Чергове обляпування фарбою Російського культурного центру у Львові також припало на цей період. Як завжди, вандали діяли вночі і як завжди тихо.

Останньою краплею, що змусила подивитися на події останніх тижнів не як на політичний цирк, а як на серйозну загрозу, стала неочікувана поява 22 наметів під гаслами “Львів за Януковича!” біля пам’ятника Шевченку у центрі Львова. Молоді люди, які попередньо не отримали відповідного дозволу від міської ради, називали себе “Союз молоді регіонів України”, хоча Львівська організації Партії регіонів одразу ж відмежувалася від молодих людей із символікою виборів 2004-го року. І поява біло-блакитного табору, і його згортання, відбулися без сутичок.

Відтак львівські інтелектуали із середовища журналу “Ї” вирішували, чи можна якимось чином опиратися провокаціям, які влаштовують у Львові протягом останніх кількох тижнів. Головний редактор культурологічного часопису “Ї” Тарас Возняк каже:

“Ми проаналізували різні аспекти такого роду провокацій: це елемент маніпулювання українським суспільством, і міжпартійна боротьба, і кар’єрні аспекти окремих політиканів, а не політиків”.

Тарас Возняк представив доволі песимістичну картину: поки три політичні сили у Києві роблять вигляд, що зберігають контроль над територією України, у Львові ґрасують інші сили, метою яких є занурення країни у хаос. І ці сили зробили далеке від політичного протистояння місто майданчиком брудних технологій. Відтак він пропонує відповідати на провокації іронією, і відкидати будь-які спроби нав’язування чужих правил гри.