Починаючи з 1994 року, коли ВІЛ/СНІД був досить новим явищем для України, рівень поширеності зростає тривожними темпами, приблизно 33% щорічно за даними Міжнародного альянсу з ВІЛ/СНІДу в Україні.
Якщо повернутися у недалеке минуле, то у 1995 році Всесвітня організація охорони здоров`я класифікувала Україну, як країну з низьким рівнем поширеності ВІЛ/СНІДу. Але всього лише через десятиріччя Україна потерпає від найгіршої епідемії СНІДу у Європі за темпами поширюваності.
Детальніше ситуацію з`ясував виконавчий директор Міжнародного альянсу з ВІЛ/СНІДу в Україні Андрій Клепіков:
«На сьогодні поширеність СНІД серед дорослого населення є 1,4 відсотка, тобто це означає що з однієї тисячі дорослих чотирнадцять людей інфіковані. Чим це обумовлено? Перш за все епідемія поширюється серед так званих вразливих груп, тобто тих людей, які особливо уразливі до передачі вірусу. Кажучи епідемічною мовою, епідемія є концентрованою, і вона ще не вийшла на загальне населення, на усіх. Що стосується абсолютних цифр, то на сьогоднішній день у нас зареєстровано понад 100 тисяч випадків інфікування ВІЛ/СНІД. Разом з тим, і міжнародні, і місцеві експерти, і навіть Міністерство охорони здоров`я визнали, що реальна оціночна цифра складає близько 380 тисяч українців».
Більшість усіх випадків інфікування ВІЛом має місце серед осіб найбільш активного репродуктивного віку від двадцяти до тридцяти чотирьох років, що в свою чергу впливає на їхню дітородну функцію і рівень народжуваності в Україні. Загалом проблема ВІЛ/СНІДу може мати значні демографічні наслідки, що пов’язані з показниками захворюваності та смертності серед населення. Тобто епідемія СНІДу в Україні може призвести до зниження кількості населення, вплинути на середню тривалість життя населення, на рівень зайнятості, а також на витрати на медичні та соціальні послуги.
Діти, що стають сиротами через СНІД, – жахливе явище сьогодення, від якого втрат понесе усе українське суспільство. Як говорить Андрій Клепіков від Міжнародного альянсу з ВІЛ/СНІДу в Україні, лише за помірним сценарієм, до 2014 року в Україні через смерть обох батьків від СНІДу буде 42 тисячі повних сиріт:
«Щойно було проведено дослідження Альянсом та Світовим банком по визначенню соціально-економічних наслідків ВІЛ/СНІД в Україні, які довели жахливий і песимістичний прогноз. В 2014 році ця епідемія суттєво вплине і на динаміку смертності і на динаміку економічних показників зокрема ВВП. Дослідження також говорить, що більшість смертей жінок репродуктивного віку буде від ВІЛ/СНІД».
Клепіков вважає, що як у багатьох інших державах, боротьбу з ВIЛ-СНIДом в Україні ускладнюють відсутність розуміння епідемії, недостатні дії для її приборкання та надто кволе фінансування таких заходів на державному рiвнi.
«На тлі того, що епідемія зростає, нинішній проект бюджету демонструє зменшення витрат на ВІЛ/СНІД навіть і порівняні з минулим роком. Якщо риторика має бути підтверджена бюджетними асигнуваннями, то дана пропозиція свідчить про ігнорування проблеми з національного боку. На щастя Україна ще не в кризі завдяки підтримці міжнародних організацій, зокрема Глобальний фонд по боротьбі з туберкульозом, малерією та СНІДом надав Україні один з найбільших грантів».
Експерти кажуть, що чи не головною запорукою зупинення СНIДу є небайдужість та відповідальність, якi продемонструють у цьому планi суспільства окремих країн. І перший крок в цьому напрямку, як вважають вони, це поінформованість стосовно проблеми та особисте відповідальне ставлення.
