Іран висловив готовність до переговорів щодо питання його ядерної програми, відкинувши при цьому вимогу Oб`єднаних Націй до 31-го серпня згорнути свою програму збагачення урану.
Якщо міжнародне співтовариство погодиться на переговори, Iрану доведеться пояснити, чому саме вiн дає перевагу атомнiй енергії. Іран володіє третіми найбільшими запасами нафти в світі. Він має також величезні поклади природного газу, що багатьом країнам служить пальним для електростанцій. Експерт Патрик Клосон з вашингтонського Iнституту близькосхідних проблем каже, що для Ірану нема кращого вибору, ніж скористатись тим газом для виробництва електроенергії: "А тим часом атомна енергетика Іранові не підходить - як через значні капіталовкладення, необхідні для атомних електростанцій, так і тому, що ядерні реактори потребують неймовірної кількості води для охолодження, а в Ірані води обмаль. На додачу, розумники-інженери в сімдесяті роки примудрилися визначити єдину сейсмічно небезпечну зону на сотні миль навкруги і розпочати спорудження іранської АЕС саме там".
Іран запевняє - збагачений уран потрібен йому як сировина для атомних електростанцій. Проте збагачений уран - це також ключовий компонент атомної бомби. Тож багато країн підозрюють Іран у розробках цієї зброї. Представник Сполучених Штатів в ООН Джон Болтон каже, що Іран має вибір: або гонитва ядерних озброєнь, або пропозиція міжнародного співтовариства про забезпечення його атомної електростанції пальним: "Вони можуть прийняти цю дуже щедру пропозицію від п`яти постійних членів і Німеччини, і якщо вони вчинять саме так, то з`являєься можливість покращити стосунки зі Сполученими Штатами й іншими країнами. Але якщо вони відмовляться, то ми теж чітко дали зрозуміти: їхнє небажання припинити розробку ядерних озброєнь матиме своїм наслідком вимогу до Ради Безпеки запровадити проти них економічні санкції".
Студента з Тегерана Аміра Назірі загроза нових санкцій не лякає. "Санкції на нас накладали багато років, і нас не залякати санкціями. Нам потрібні сучасні ядерні технології, і народ підтримує уряд у цьому питанні", - говорить він. Але інший студент, Навід Пурмірза, з цим не згоден. Він говорить так: "Сьогодні санкції завдали б втрат Іранові. Тож наші політики мусять діяти розважливо, погодившись бодай на короткотермінову зупинку збагачення урану".
За оцінками, 40 відсотків іранців живе за межею бідності, і санкції зробили б їх ще біднішими. Експерт з проблем Близького Сходу Патрик Клосон каже, що іранський уряд віддає перевагу гігантським проектам на зразок атомної енергетики чи важкої індустрії, які мало що дають простим людям. "Ухил на користь великих, престижних проектів замість малих інвестицій, що створюють робочі місця - орієнтація на внутрішній ринок замість експорту на глобальні ринки - все це характеризує іранську економіку і пояснює, чому країна аж ніяк не процвітає, попри значні прибутки від нафти", - говорить він.
Клосон каже, що Іран за останні 15 років мав дуже скромні успіхи в залученні великих міжнародних інвестицій у свою нафтову та газову промисловість. За його словами справи можуть піти ще гірше, якщо міжнародна громадськість накладе нові санкції через ядерну програму Ірану.
