Українська недержавна організація, яка займається моніторингом коштів, витрачених на виборчу кампанію-2006 в Україні, прогнозує, що загалом вартість кампанії сягне 10 мільярдів гривень. За її даними, більшість цих коштів спрямовуються на політичну рекламу та наглядну агітацію.
Виборча кампанія в Україні у розпалі. Кількість політичної реклами на біл-бордах вже більша, ніж кількість реклами комерційної, а на телебаченні ці два види реклами практично зрівнялися за часом.
Все – задоволення не з дешевих. Експерти Коаліції свободи вибору, які традиційно підраховують витрати політичних партій з огляду на наявні ринкові ціни та кількість реклами, вже порахували, що лише на телевізійну рекламу Партія регіонів витратила понад 25 мільйонів гривень. Регіоналів доганяє Володимир Литвин – він витратив лише на 2 мільйони менше. Серед рекордсменів також партія «Еко-25», «Наша Україна» та партія «Віче». Експерти вважають, що ефективність телереклами доволі висока, саме тому політики платять за це великі гроші. Говорить Анна Ярова:
«Очевино, найостаннiшi полiттехнолiгiї нам говорять про те, що необхiдно бiльший акцент робити саме на зовнiшнiй рекламi. 52 мiльйони – це телебачення, близько сорока мiльйонiв – це зовнiшня реклама, на третьому мiсцi радiо, i зовсiм невелику суму має преса».
Інше запитання - звідки ці гроші. Нині джерела фінансування виборів суттєво інші, аніж це було за попередніх виборів – кажуть експерти. Якщо раніше грошові потоки йшли із центру до регіонів, то тепер навпаки. Чимало коштів залучається і в регіонах. Причина - пропорційні вибори до органів місцевого самоврядування. Зважаючи на те, що мандат депутата місцевої ради означає ще й недоторканність, деякі люди готові платити за нього чималі гроші. А ще після політреформи ціна мандата буде доволі високою, адже представницькі органи влади отримали більше владних повноважень. Нині в Україні вибирається 75% нової влади – каже політолог Ігор Марков:
«Вибори вiдбуваються, фактично, в руслi змiни Конституцiї, яка змiнює, у свою чергу, повноваження мiж гiлками влади i в системi влади. I це супроводжується, зокрема, також послабленням вертикалi влади i, вiдповiдно, зростанням цiни – умовно так скажемо -- виборiв до мiсцевих рад i мiсцевого самоврядування також. У свою чергу фактор депутатської недоторканностi є тут також дуже серйозним у цьому процесi i це, власне, не тiльки загроза непрозорих, скажiмо так недемократичних виборiв – там адмiнiстративного тиску, хоча це теж буде мати мiсце. А це швидше проблема – скажiмо так – тiньового характеру виборiв».
Відтак, політологи зазначають, що умови ведення виборчої кампанії стали суттєво новими. Адже бізнесмени чи політики отримують депутатські мандати в обмін на гроші, і про політичну структуризацію за таких умов не йдеться, що навряд чи можна вважати рухом у бік демократії.
