Російська служба "Голосу Америки" поспілкувалася із сестрою американця Стівена Габбарда, якого минулого тижня звільнили з російської в’язниці. В інтерв’ю Патрісія Габбард розповіла про перші дні брата на волі, а також підтвердила повідомлення про те, що в ув’язненні його піддавали тортурам.
Стівена Габбарда звільнили після понад чотирьох років ув’язнення, і минулого тижня він повернувся до США. У 2014 році він приїхав до України працювати викладачем англійської мови. Російські військові заарештували Габбарда в Ізюмі у квітні 2022 року, звинувативши його в тому, що він вступив до Сил територіальної оборони України.
Ми поговорили із сестрою Габбарда, Патрісією, про звільнення її брата, тортури в російській в’язниці та його плани на майбутнє.
Зустріч після звільнення
— Патрісіє, вітаємо вас із поверненням брата! Як він почувається?
— Краще, ніж ми очікували. І це тому, що Ісус повністю зцілив його, відновив роботу всіх органів і усунув пошкодження серця, яке було розширене. Це справжнє диво. У Державному департаменті США дуже здивовані. Йому провели всі обстеження та аналізи. Тепер йому потрібно відновити м’язи й набратися сил.
— Його звільнення стало для вас несподіванкою чи ви знали, що воно готується? Чи зв’язувалися з вами американські посадовці?
— Я дізналася про це приблизно за два дні до звільнення. Мені сказали, що до останнього моменту все може змінитися. Таке вже траплялося: країна обіцяє когось звільнити, але в останню мить цього не робить. Це ще один спосіб мучити людину: пообіцяти свободу, а в останній момент відібрати її.
— Ви зустрілися в середу чи четвер?
— Це сталося близько опівночі в середу, коли він нарешті ступив на американську землю в Техасі. Це було неймовірно. Я навіть не знаю, як це описати. Просто неможливо повірити, що він вільний і вибрався з того пекла, у якому провів майже п’ять років.
— Що Стівен сказав вам, коли ви зустрілися минулого тижня?
— Ми просто обійнялися. Знову й знову казали одне одному: "Я тебе люблю". І довго обіймалися.
— Як минули перші дні після його повернення до США?
— Коли Державний департамент повертає американця, якого утримували в заручниках в іншій країні, йому проводять безліч обстежень. Члени родини можуть побачити його лише ненадовго — кілька хвилин тут, кілька хвилин там, — оскільки фахівці перевіряють його фізичний стан, емоційне та психологічне здоров’я.
Усе це може тривати три-чотири дні. Коли людину нарешті відправляють додому, їй видають новий одяг і все необхідне, а також нові медичні документи та паспорт. Їй доводиться заново відновлювати посвідчення особи та інші документи. Коли людину беруть у заручники, вона втрачає все. У неї забирають абсолютно все.
Зараз він не в мене вдома. Кілька днів він провів з одним зі своїх синів.
Тортури у в’язниці
— Ви говорили зі Стівеном про те, що з ним відбувалося у в’язниці?
— Ні. Я маю ступінь магістра з психологічного консультування, тому не стану запитувати його: "Що вони з тобою робили?" Ми не будемо змушувати його знову переживати все це.
Зараз він хоче надолужити згаяне, виправити все, що, на його думку, потребує виправлення, і знову налагодити своє життя. Він хоче рухатися далі.
Звичайно, з часом йому доведеться розібратися з пережитим. Можливо, він навіть напише книжку — він згадував про це. Але змушувати його зараз розповідати про все це було б жорстоко.
— У якому психологічному стані він зараз перебуває?
— Усе набагато краще, ніж я очікувала. Йому дуже допомогла віра. У психологічному плані він пережив дуже багато. І все ж одну річ він сказав. Він сказав: "Я хочу бути поруч із людьми, яких знаю і які мене люблять". Він говорив, що там, у тому місці, немає любові. Зовсім немає любові. Лише темрява.
— Чи можете розповісти про його фізичний стан? З’являлися повідомлення про те, що під час ув’язнення його катували.
— Так, усе це було. І я вже казала вам, що Ісус Христос зцілив його десь протягом останнього тижня або двох. Усі його органи відновилися. Мені навіть не доведеться віддавати йому одну зі своїх нирок. Його серце повернулося до нормального стану. Він зцілився, і це диво. Ми самі приголомшені.
— Обстеження в Техасі показали, що зараз усе гаразд?
— Так. Адже раніше, коли його там обстежували, результати були зовсім іншими. Ми дуже вдячні за те, що зараз усе саме так. Щоправда, тепер у нього починає погіршуватися слух. [У російській в’язниці] люблять бити по вухах і голові. Українські військові, навіть молоді, нерідко повертаються додому з порушеннями слуху, а іноді повністю втрачають слух на одне вухо. Тому нам обов’язково потрібно перевірити його слух.
— Що відбувалося в камері? Чи були в нього співкамерники?
— Більшу частину часу він перебував у повній ізоляції. І навіть якщо поруч хтось був, вони не розмовляли однією мовою. Ні телевізора, ні радіо. Він зовсім не орієнтувався в часі. Він не мав жодного уявлення про те, наскільки змінився світ за останні п’ять років. Для нього все це — просто шок. Це ніби ти впав у кому, а потім прокинувся.
— Повідомлялося, що незнання російської мови ще більше ускладнювало його становище. Його катували через це?
— Так. Деякі охоронці знали лише кілька слів [англійською]: "Помри, американцю, помри!" Вони кричали це йому, коли били його.
Можлива зустріч із Трампом
— Часто після повернення додому заручники або люди, звільнені з російських в’язниць, зустрічаються з президентом. Чи планується така зустріч у цьому випадку?
— Зазвичай так і відбувається. Але президенту залишилося менше ніж два тижні до початку передвиборчої поїздки. Водночас президент Трамп уже зателефонував Стівену, коли той перебував у літаку.
— Що він сказав Стівену?
— Не знаю, я його про це не запитувала. Мене не було в літаку.
Життя до арешту
— Відомо, що Стівен Габбард приїхав до України у 2014 році.
— Так. Закінчивши школу, Стівен вступив до Біблійного коледжу в Талсі, штат Оклахома. Він закінчив його, одружився й переїхав до Каліфорнії. Пізніше деякий час служив у Військово-повітряних силах США. Потім його шлюб розпався. Він продовжив навчання за освітньою програмою для ветеранів і здобув ступінь магістра з англійської мови.
У 34-річному віці він виїхав за кордон. Приблизно 20–25 років викладав англійську мову в Японії. Потім деякий час жив на Кіпрі, де також викладав, а згодом переїхав до України й продовжив викладати англійську. Більшу частину свого дорослого життя він присвятив викладанню англійської мови.
— Чому він обрав саме Україну?
— Не знаю. Якось він розповідав, що місцевість, де він жив ще до початку війни, нагадувала йому район Біг-Рапідс у штаті Мічиган, де ми виросли. Йому здавалося, що там дуже схожа сільська місцевість.
— У ЗМІ згадувалося, що в нього була дівчина або дружина на ім’я Інна.
— Так, щось на кшталт цього. Але коли вона зрозуміла, що він не багатий американець, то покинула його, і він залишився там зовсім сам.
— Як його заарештували?
— Наскільки я розумію, у нього були американські документи, що підтверджували його статус, пенсія та два ноутбуки. І ось як я собі це уявляю: військові побачили його в черзі й подумали: "Дивіться — американець. Ми ж знаємо, що в американців є гроші. Заберімо їх у нього".
Вони могли просто вкрасти його гроші, а потім вигадати інше пояснення. Сказати, що йому заплатили за участь у бойових діях, що він найманець і отримав тисячу доларів.
А він ніколи не був найманцем. Це був лише привід, щоб відібрати в нього майно. У нього вкрали ноутбуки й звинуватили його в тому, чого він не робив. А потім залишили його під вартою, почали катувати, бити, морити голодом та піддавати іншим знущанням.
Вони хотіли, щоб Америка дізналася: "Ми захопили американця". Американців викрадають, щоб використовувати як заручників. Путін може використовувати їх як розмінну монету, намагаючись маніпулювати американськими президентами.
— Тобто він не збирався вступати до української армії чи брати участь у війні?
— У жодному разі.
— Яких поглядів він дотримувався щодо Росії та війни в Україні?
— Він ненавидів цю війну. Він був проти неї. Стівен ніколи не був військовим. Так, він служив у Військово-повітряних силах, але це було не під час війни. У дитинстві він не бився, не належав до тих хлопчаків, які постійно вплутуються в бійки. Він був доброю, тихою дитиною, брав участь у скаутському русі й дуже багато читав. Він завжди любив книжки.
