Україна все ж візьме участь у церемонії нагородження Нобелівською премією миру цьогорічного лауреата – китайського дисидента Лю Сяобо. В Міністерстві закордонних справ повідомили, що країну на запланованій на 10 грудня церемонії представлятиме перший секретар посольства України в Норвегії Ірина Білорус. У відомстві кажуть, що вона заміщатиме посла, який в цей час буде поза межами країни. Ситуація із цьогорічним нагородженням набула додаткового міжнародного резонансу після того як майже два десятки країн вирішили синхронно із Китаєм проігнорувати захід.
В українському МЗС закликають не робити будь-яких політичних висновків із ситуації. Мовляв, участь у заході іноземних дипломатів має виключно протокольний характер. Водночас багато оглядачів, зокрема й європейських, були схильні вбачати в ігноруванні українськими дипломатами церемонії саме політичний підтекст. Дехто навіть припускав, що Київ вдався до такого кроку на прохання Китаю або Російської Федерації, які також вирішили залишити нагородження китайського дисидента поза увагою. При чому в Пекіні не приховують, що таким чином протестують проти присудження своєму громадянину Нобелівської премії миру, оскільки вважають його злочинцем.
Українська опозиція вже встигла використати цей випадок для гострої критики влади. Фракції парламентської меншості гостро засудили уряд за намір ігнорувати церемонію вручення Нобелівської премії миру. Партія «Наша Україна» зажадала негайно переглянути рішення керівництва країни, яка назвала шкідливим для міжнародного іміджу. «Цим самим Україна продемонструвала всьому світу свої істинні пріоритети у зовнішній політиці відмова від курсу на європейську інтеграцію, мавпування в усьому позиції північно-східного сусіда», – йдеться у поширеній прес-службою партії заяві.
Заступник голови Верховної Ради, один з лідерів партії «Батьківщина» Микола Томенко вважає, що історія з неучастю України в церемонії вручення Нобелівської премії миру підтвердила ілюзорність та міфічність «ідеальної формули» позаблокового статусу України. За словами політика, в ситуації, коли треба визначитися із стратегією зовнішньополітичного розвитку, неможливо одночасно підтримувати різновекторні позиції.
