Громадська гуманітарна рада пропонує, щоб громадське телебачення в Україні передусім виконувало освітню функцію. Голова робочої групи, яка за дорученням президента займється розробкою концепції створення суспільного мовлення Валерій Бебик каже, що комерційні телеканали залишають поза увагою освіту і культуру. Не хочуть експерти, щоб на громадському каналі було засилля політики:
«Зараз не реалізується одна із головних функцій телебачення – виховна. Показують якісь смажені факти, шоу незрозумілі, які нічого не дають ні розуму, ні серцю. Залишити дітей перед телевізором – проблема. Бо сюжети – як не про алкоголь, так про тютюн. Як не тютюн, так еротичні сцени, які школярам абсолютно не потрібні. Малюючи схему створення громадського телебачення, ми передбачили у його структурі «народний медіа-університет», який би займався питаннями освітньої і культурної політики. Ми б хотіли, щоб освітній компонент був найпотужнішим. У нас третина школярів – це сільські діти. Щоб (на громадському телебаченні) вони могли почути лекції найкращого учителя фізики, англійської мови, української мови. Ми б залучили найкращі педагогічні кадри, щоб робити це телебачення», – пояснює Бебик.
«Це буде не суспільне телебачення і його ніхто не буде дивитися», – відповідає народний депутат з НУНС Ірина Геращенко. Громадське мовлення має бути впливовим, додає вона.
Бачення влади на перспективи суспільних медіа не викликало захоплення й у члена парламентського комітету з питань свободи слова Андрія Шевченка. Позитивом напрацювань Громадської ради «бютівець» назває відмову від існування державного телебачення і радіо на користь суспільного. Але більшість інших цікавих ідей чомусь вирішили відкинути, нарікає депутат. Він називає дивним, що урядовці ігнорують вже розроблені парламентом декілька років тому законопроекти і вирішили почати процес створення громадського мовлення з «чистого листа».
Шевченко також висловлює сумнів у здатності нинішньої команди управлінців НТКУ реформувати структуру до стандартів суспільного медіа:
«Є великий ризик того, що замість створення повноцінного суспільного мовлення ми отримаємо лише зміну вивіски на державному радіо і телебаченні. Є кілька ознак, що ми рухаємося саме до такого варіанту. На такі невтішні висновки мене наштовхує нинішня практика роботи НТКУ і Національної радіокомпанії України. Ми бачимо, що замість збільшення громадського контролю над цими двома мовниками, ми отримали ситуацію, коли вони жорстко включені в систему Кабміну. Контент-аналіз програм Національної телекомпанії показує жорсткий перекос у бік діючої влади. Ми чуємо заяви керівництва НТКУ, що воно бачить свою місію в підтримці влади. Якщо ця команда справді хоче суспільного мовлення, чому б не почати робити це вже зараз, коли для цього є всі важелі?» – розмірковує Андрій Шевченко.
Ще більш критично оцінює спосіб, у який влада пропонує створити громадське телебачення, керівник видання «Телекритика» Наталія Лігачова. Експерт висловлює сумнів, що люди, яким урядовці доручили це завдання, мають уявлення про те, як це зробити:
«Не визначена місія телеканалу як інструменту демократії. Освітній компонент, звичайно, важливий, але, перш за все, громадське мовлення потрібне, щоб суспільство передусім могло отримувати незаангажовані, збалансовані і плюралістичні новини про життя країни».
Експерти також нарікають, що влада не бажає вислухати їхні поради. Вони кажуть, що пропоновані ідеї не гарантують незалежності редакційної політики створюваного каналу, і він може потрапити під контроль уряду. Представники влади в свою чергу заспокоюють громадськість: мовляв, винесена на обговорення концепція – не остаточна. Небайдужих просять подавати свої ідеї до Громадської ради.
Експерти критикують проект громадського ТВ від влади
