Другі республіканські президентські дебати 27 вересня, у яких взяли участь 7 претендентів, і які не відвідав колишній президент Дональд Трамп, не похитнули його позиції серед виборців партії як безумовного лідера у перегонах за здобуття республіканської номінації на пост президента США.

Традиційно, дебати серед претендентів на партійну президентську номінацію розглядались як шанс для кандидатів досягти переломного моменту у кампанії, показавши себе, і здобути додаткову підтримку виборців, зазначає видання Washington Post. Однак, республіканські дебати у серпні та вересні багато в чому тільки підтвердили й закріпили лідерство Трампа серед республіканських претендентів.

“Багато кандидатів [критикували] Трампа. Але... недостатньо, щоб це мало вплив. Зрештою, я вважаю, що статус-кво [залишається]”, - зазначив стратег Республіканської партії Майк Деннегі, якого цитує Washington Post.

У чому сенс? Все це другорядне шоу – радник Трампа

На додаток, республіканські дебати 27 вересня дивилося приблизно 9,5 мільйонів глядачів, що є на 27% менше, ніж майже 13 мільйонів глядачів, які споглядали дебати 23 серпня, пише видання Politico. Це “не є хорошим знаком для кандидатів, ім’я яких не є Дональд Трамп”, - додає видання.

Хоча республіканські претенденти посилюють критику колишнього президента, зокрема і на дебатах минулого тижня, а також покладають надії на наступні дебати у листопаді, щоб досягти зменшення підтримки Трампа, багато хто у Республіканській партії скептично ставиться до того, що дебати можуть кардинально змінити перегони, зазначає Washington Post.

“Ці дебати зовсім не змінили траєкторію республіканської [кампанії з визначення кандидата у президенти], тому настає момент, коли треба запитати себе: “У чому сенс?” Все це другорядне шоу”, — сказав старший радник Трампа у передвиборчій кампанії Кріс ЛаЧівіта, якого цитує Washington Post.

Серед учасників дебатів, згідно з опитуваннями, проведеними організаціями 538, Washington Post та Ipsos, найкращі результати показали губернатор Флориди Рон Десантіс, колишня губернаторка Південної Кароліни Ніккі Гейлі та підприємець Вівек Рамасвамі.

Дивіться також:

Дебати серед республіканських претендентів на посаду президента США вказали на розкол щодо подальшої підтримки України

Десантіс, Рамасвамі й Гейлі наразі посідають відповідно друге, третє і четверте місце після Трампа у рейтингу республіканських претендентів, згідно з даними організації 538. Їхня мета – посісти друге місце і вийти на пряме змагання з Трампом за республіканську президентську номінацію.

“Зараз мова йде не про Трампа, а про те, щоб вижити й рухатись вперед. Ти маєш потрапити до фіналу… отже, якщо ти вийдеш на вершину цієї групи, то ти потрапиш до гри за чемпіонський титул. А як тільки ти потрапиш на матч чемпіонату, все може бути”, - зазначив у інтерв'ю Washington Post один з радників виборчої кампанії Десантіса, який захотів залишитись анонімним.

Однак, інші значні фігури в республіканській партії тверезо оцінюють шанси претендентів посунути Трампа у боротьбі за номінацію.

Зокрема, металургійний магнат Енді Сабін, який підтримує сенатора Тіма Скотта, зазначив в розмові з Washington Post: “Ніщо в дебатах не вплине на ту основну базу [виборців] Трампа. Найкращий варіант [для інших претендентів] – Трамп самознищиться через усі свої проблеми з законом. Другий найкращий варіант — він отримає номінацію й обере одного з [республіканських претендентів] своїм віцепрезидентом”.

Також дотепер жодні події чи зусилля опонентів не змогли значною мірою похитнути популярність і підтримку Трампа серед його затятих прихильників. Наразі Трампу висунуто 91 кримінальне звинувачення у чотирьох судових справах, а також проти нього подано чимало цивільних позовів.

Дивіться також:

Другі дебати республіканців у США пройшли за відсутності Трампа, але позначились гострими дискусіями

Кампанія проти Трампа не досягає мети

На додаток, як повідомляє видання New York Times, консервативний республіканський комітет політичної дії під назвою Win It Back, який розгорнув кампанію політичної реклами проти Трампа, з’ясував, що така реклама має вкрай обмежений ефект.

Комітет витратив 6 мільйонів доларів і розробив понад 40 рекламних роликів для показу у штатах Айова та Південна Кароліна з метою знизити підтримку Трампа серед виборців-республіканців. Однак, за словами голови комітету Девіда Макінтоша, якого цитує New York Times, “усі спроби підірвати його консервативні відзнаки щодо конкретних питань були неефективними”.

Макінтош розповів, що навіть переглядаючи відео із повним контекстом про те, як Трамп говорить щось таке, проти чого вони виступають, республіканські виборці “знаходять спосіб це виправдати та відкинути”.

“Будь-яка традиційна реклама з нападками на президента Трампа мала зворотний ефект або не вплинула на його виборчу підтримку та прихильність [до нього]”, — додав Макінтош. “Це включає рекламу, яка здебільшого містить відео, на якому він сам виголошує або ліберальні, або дурні коментарі”.

Комітет з’ясував, що найбільш ефективно використовувати ідеї та повідомлення, які не викликають відвертої негативної чи захисної реакції серед прихильників колишнього президента. Це може бути занепокоєння щодо його здатності перемогти Джо Байдена, ідею про втому від Трампа через те, що він відволікає і поляризує країну, а також здійснює нападки на консервативних лідерів з власних особистих інтересів.

“Важливо роззброїти глядача на початку реклами, показавши, що особа, у якої беруть інтерв’ю на камеру, є республіканцем, який раніше підтримував президента Трампа, інакше глядач автоматично насторожиться, припускаючи, що речник - це просто ще один ненависник Трампа, думку якого слід просто відкинути”, - цитує Макінтоша New York Times.

Дивіться також:

Другі дебати республіканців на президентську номінацію від партії. Чого очікувати Україні?

Як критики американської допомоги Україні допомагають Кремлю досягти його цілей в інформаційному полі, а також наскільки російська пропаганда проникла у контент від подкастерів у США?

Про це в інтерв'ю Російській службі Голосу Америки розповів Брет Шефер, аналітик “Альянсу за закріплення демократії” (Alliance for Securing Democracy) - проєкту “Німецького фонду Маршалла”.

Російські наративи в американському медіапросторі

За словами Шефера, американські подкастери використовували певні фрагменти російської пропаганди, поширюючи їх у медіасередовищі США. Але у ході аналізу подкастів не було помічено випадків, щоб автори підхоплювали повний об’єм російської пропаганди великими “шматками”.

“У Сполучених Штатах все ще можна побачити елементи російської пропаганди, що проникають в американський дискурс, але ми не знайшли багато прикладів (і навіть дещо здивовані цьому) точного віддзеркалення пропаганди, що виходить із Кремля, – каже Шефер на підставі здійсненого аналізу. – Також ми не бачимо прикладів, щоб люди повністю сприймали це [пропаганду, - ред.]”.

Водночас Шефер навів приклади, коли прихильники крайнього правого політичного спектра використовували фрагменти російської пропаганди, які “вписувалися” у вже звичні для них наративи, наприклад, про адміністрацію президента Джо Байдена або “надто дорогу” підтримку України, обмеження уваги південному кордону тощо.

Дивіться також:

Російська інформаційна війна в Україні провалюється - Ніна Янковіч. Інтерв'ю

Багато із подкасткерів критикують “за замовчуванням” просто будь-що з дій США чи Заходу загалом, каже експерт. З початком війни Росії проти України багато з них посилили свою позицію щодо Росії, але все ж “завжди повертаються до тези, що США все роблять не так”.

Російська пропаганда – не тільки підтримка Кремля, а і “очорнення” Заходу

За словами Шефера, через війну Росія втратила деяких своїх ключових мовців, з російськими ЗМІ припинили співпрацю частина людей, які виступали там коментаторами або гостями раніше. Але все ще є люди, які залишаються у прокремлівській орбіті.

“Хоча “прокремлівські”, мабуть, хибне слово для них. Я б сказав, що є певна частина “антизахідної орбіти”, яка, втім чітко розірвала зв’язки з Кремлем, оскільки захищати його дії на якомусь із рівнів – це немислимо зараз”, – каже аналітик.

При цьому вони все ще можуть бути корисними Москві та її пропагандистської війни, оскільки значна частина російської пропаганди, наголошує Шефер, спрямована не на підтримку Росії самої по собі, а на “очорнення” Заходу.

“Вони не шукають значного відсотка американців, готових сказати “ми повинні воювати на боці Росії”. Вони просто намагаються придушити підтримку України та Заходу, це наче довга гра у спроби просто зірвати підтримку”, – каже Шефер.

Дивіться також:

«Хто б казав!» Коментатори реагують на звинувачення Путіна на адресу Заходу, що той живе у минулому

Так на користь Росії з'являються тези “це просто занадто дорого”, “це не наша боротьба”, “можливо, ми затягуємо цю війну”, “я не впевнений, ви знаєте, тут справді є якась інша сторона”, “у нас є інші пріоритети, на які ми повинні звернути увагу”, “як ми витрачаємо кошти на війну?”, “подивіться на безпритульність у США”.

Такі повідомлення все ще дуже вигідні Росії та її мові пропаганди, наголошує експерт, навіть коли їх озвучують ті, хто кажуть, що вони проти російської війни.

У середовищі подкастів та інших виступів у соціальних медіа практично відсутня модерація чи регуляція їх вмісту, каже Шефер, тому й виникла ідея їхнього моніторингу.

Втім аналітики очікували навіть більшої радикальності, аніж було виявлено у результаті.

Сподівання Путіна – втома та втрата інтересу аудиторії

Щодо інтересу до української тематики, за спостереженням аналітика, відповідно до звичних тенденцій у ЗМІ, інтерес до кожної теми спадає з часом й інколи повертається за умови гучних подій.

“Є моменти, коли ти бачиш справжнє фокусування на Україні, а потім це знову відходить на другий план, – каже Шефер. – І я, відверто кажучи, вважаю, що це саме те, на що Путін робить ставку – що на Заході просто втратять інтерес до цієї війни та більше не хотітимуть витрачати на це свої гроші, навіть якщо повторюватимуть, що так, Росія не права”.

Дивіться також:

Труни, однотипні постери й російська пропаганда: у Вашингтоні провели "антивоєнний" мітинг

У середу в Міжнародному суді в ООН у Гаазі завершився попередній розгляд справи України проти Росії за конвенцією про геноцид. Це лише одна із низки справ, повʼязаних із війною в Україні у міжнародних судах. Україна звинувачує Росію у тому, що та систематично викривляє поняття “геноцид” та маніпулює Конвенцією про запобігання й покарання злочину геноциду.

Зокрема, йдеться про виправдання російської військової агресії в Україні для нібито захисту від “геноциду” російськомовних людей на Донбасі.

Тепер суд повинен вирішити, чи має він юрисдикцію розглядати цей спір по суті. Про що ця справа розповідають Марія Ульяновська та із місця подій журналістка українського видання “Бабель” Оксана Коваленко.

Україна звернулася до Міжнародного суду ООН 26 лютого 2022 року — через два дні після початку повномасштабного вторгнення. У цій справі вона просить суд спростувати звинувачення Росії у геноциді російськомовного населення і визнати, що Росія викривляє поняття “геноцид”, виправдовуючи ним повномасштабне вторгнення.

“Росія систематично зловживала Конвенцією, роблячи численні односторонні дії: визнаючи фіктивні республіки в Донецьку та Луганську, вторгаючись на територію України, знущаючись з її громадян та спустошуючи їхню батьківщину, і все це з метою запобігання та покарання за вигаданий геноцид”, – йдеться в аргументації української сторони.

Однак визнати, що Росія сама чинить геноцид, Україна не просить. Для засудження злочину агресії країна наполягає на створенні спеціального міжнародного трибуналу. А воєнні злочини російських військових вже розслідують прокурори Міжнародного кримінального суду.

Дивіться також:

Якщо вони бояться Гааги, значить, наша робота зробити їм Гаагу — Антон Кориневич про спеціальний трибунал. Інтерв’ю

У березні 2022 року Міжнародний суд ООН прийняв позов і виніс попереднє рішення, задовольнивши прохання України про тимчасові заходи, і зобовʼязав Росію припинити будь-які воєнні дії на території України на час розгляду справи. Росія цю вимогу проігнорувала.

Згодом до позову України приєдналися ще 32 країни-підписантки Конвенції про запобігання геноциду.

Останні два тижні сторони представляли свої аргументи перед суддями. Журналістка видання “Бабель” Оксана Коваленко два тижні слухала заяви сторін у суді в Гаазі. За її словами, виступ росіян був більше політичним, аніж юридично аргументованим.

“Вони повторювали пропаганду, до якої ми звикли — говорили і про нацистів, і про “державний переворот” у 2014-му році, показували фотографії пам'ятників Степану Бандері та Роману Шухевичу”, — згадує вона.

Коваленко розповідає, що Росія звинувачує Україну в тому, що та не попередила, що збирається звертатися до суду, а відтак Росія нібито не знала, що Україна вбачає порушення в діях Москви. Однак, звинувачення у геноциді росіяни почали закидати ще у 2014 році, а українці їх постійно спростовували, нагадує журналістка.

Інший аргумент, який наводить Росія — нібито здійснивши повномасштабне вторгнення, вони посилалися не на конвенцію про геноцид, а на своє право на самооборону.

Однак, оголошуючи про початок вторгнення 25 лютого 2022 року, президент Росії Володимир Путін сказав: “Мета спецоперації — захист людей, які протягом восьми років зазнають знущань, геноциду з боку київського режиму".

Про геноцид також неодноразово говорили і писали інші російські посадовці. Зокрема нещодавно Дмитро Медвєдєв заявив, що СВО має тривати “до остаточної перемоги над тими, хто вісім років піддавав власний народ знущанням та знищенню”.

Аргументи російської сторони викликали обурення міжнародних журналістів, які висвітлюють процес, розповідає Коваленко.

“Зрозуміло, що українців це обурює, але вони (журналісти) теж обурювались і сміялися з деяких аргументів. Було зрозуміло, що вони не сприймають їх серйозно”, — каже Коваленко.

Українську позицію доносив очільник делегації, посол з особливих доручень МЗС України Антон Кориневич. Він наголосив, що Росія не надала суду жодних доказів і використовує брехню як привід для агресії і загарбання.

“Росія перевернула конвенцію про геноцид з ніг на голову. Міжнародна спільнота ухвалила конвенцію, щоб захищати. Росія використовує конвенцію, щоб знищувати”, – заявив Кориневич.

Тепер суд вирішує, чи має він повноваження розглядати цей спір по суті. Це може тривати кілька місяців. І якщо суд таки вирішить слухати справу, то сторони знову подаватимуть свої меморандуми і цей процес може затягнутися вже на роки.

Однак Коваленко каже, що в української делегації настрій “бойовий” і вони впевнені у своїх силах. А рішення на користь України допоможе Києву претендувати на майбутні репарації та відновлення справедливості.

Дивіться також:

Костін розповів, що заважає повернути незаконно вивезених до РФ українських дітей