…Цього року ми відзначаємо 80-ті роковини Голодомору, геноциду-голоду в Україні в 1932-1933 роках. Вісімдесят років тому в домінованій радянською владою Україні та в сусідніх з нею районах, населених етнічними українцями, влаштований голод спричинив жахливу смерть мільйонів невинних чоловіків, жінок і дітей.
Я відвідав Меморіал пам’яті жертв Голодоморів у центральному районі Києва, який болісно нагадує страждання, спричинені навмисною і нелюдською політикою радянського диктатора Сталіна з метою придушити український народ і знищити його громадянські, культурні і політичні права. Спеціяльні бригади, виконуючи накази Сталіна про виконання неможливо високих квот збіжжя, забрали останні залишки продовольства від голодуючих сімей і детей. Свідчення очевидців описують розпач голодуючих важку до уявлення. Мільйони українських селян поволі вмирали – болісною формою смерті – на одній з найбільш родючих сільськогосподарських земель у світі, тоді як запаси конфіскованого продовольства гнили тоннами, дуже часто неподалік. Кордони України в той час були закриті, щоб запобігти голодуючим виїхати до районів, яких ця політика стосувалася меншою мірою. Міжнародні пропозиції прийти з допомогою були відкинуті, причому прибічники Сталіна заперечували повідомлення про голод. Водночас Радянський Союз експортував зерно на Захід.
У кінцевому звіті створеної у 1988 році Конгресом Комісії з питань голоду в Україні у 1932-33 роках зроблено висновок, що «Йосиф Сталін і особи з його оточення відповідальні за геноцид проти українського народу у 1932-33». Не менше, ніж американський юрист польсько-єврейського походження Рафаель Лемкін, який вжив термін «геноцид» і відіграв важливу роль у прийнятті в 1948 році Конвенції ООН про геноцид, охарактеризувала «знищення українського народу» як «класичний приклад радянського геноциду».
Ми ніколи не можемо забути жертв Голодомору в Україні, а також в інших республіках Радянського Союзу, які зазнали безжалісного масового голоду як результат варварства Сталіна, і ми мусимо подвоїти наші зусилля для захисту прав людини і демократії, запевняючи, що такі геноциди, як Голокост, знищення вірмен в Османській імперії, Україні, Боснії, Камбоджі та Руанді стануть неможливими до уявлення в майбутньому.
Я відвідав Меморіал пам’яті жертв Голодоморів у центральному районі Києва, який болісно нагадує страждання, спричинені навмисною і нелюдською політикою радянського диктатора Сталіна з метою придушити український народ і знищити його громадянські, культурні і політичні права. Спеціяльні бригади, виконуючи накази Сталіна про виконання неможливо високих квот збіжжя, забрали останні залишки продовольства від голодуючих сімей і детей. Свідчення очевидців описують розпач голодуючих важку до уявлення. Мільйони українських селян поволі вмирали – болісною формою смерті – на одній з найбільш родючих сільськогосподарських земель у світі, тоді як запаси конфіскованого продовольства гнили тоннами, дуже часто неподалік. Кордони України в той час були закриті, щоб запобігти голодуючим виїхати до районів, яких ця політика стосувалася меншою мірою. Міжнародні пропозиції прийти з допомогою були відкинуті, причому прибічники Сталіна заперечували повідомлення про голод. Водночас Радянський Союз експортував зерно на Захід.
У кінцевому звіті створеної у 1988 році Конгресом Комісії з питань голоду в Україні у 1932-33 роках зроблено висновок, що «Йосиф Сталін і особи з його оточення відповідальні за геноцид проти українського народу у 1932-33». Не менше, ніж американський юрист польсько-єврейського походження Рафаель Лемкін, який вжив термін «геноцид» і відіграв важливу роль у прийнятті в 1948 році Конвенції ООН про геноцид, охарактеризувала «знищення українського народу» як «класичний приклад радянського геноциду».
Ми ніколи не можемо забути жертв Голодомору в Україні, а також в інших республіках Радянського Союзу, які зазнали безжалісного масового голоду як результат варварства Сталіна, і ми мусимо подвоїти наші зусилля для захисту прав людини і демократії, запевняючи, що такі геноциди, як Голокост, знищення вірмен в Османській імперії, Україні, Боснії, Камбоджі та Руанді стануть неможливими до уявлення в майбутньому.
