Місцевий туризм може стати перспективним в Україні

Економічна криза може залишити без роботи десятки тисяч українців. Підприємства продовжують повідомляти про скорочення персоналу. Багатьом людям доведеться йти у малий бізнес і власноруч створювати собі робочі місця, кажуть експерти. Туризм називають однією із найбільш перспективних сфер для працевлаштування. Тим більше, що нереалізованих можливостей тут ще вистачає.

У Івана Гарагулі незвичне як для українського пенсіонера хобі – яхтовий спорт. 30 років він віддав Полтавському гірничозбагачувальному комбінату, що у місті Комсомольську на Дніпрі, а тепер із металургів перекваліфікувався у яхтсмени. Бере призи на національних регатах, а у вільний від змагань час катає охочих місцевими туристичними маршрутами. Прогулянка під вітрилами Дніпродзержинським водосховищем обіцяє відкриття на будь-який смак. Безлюдні архіпелаги у комишах, козацькі історичні пам’ятки, диво-церкви над водою.

Про те, що промислове місто Комсомольськ стане центром яхтового туризму, мріють у тутешньому яхтклубі. Раніше база готувала олімпійських чемпіонів, сьогодні ледь животіє. Про туристичний бізнес як вихід заговорили навіть люди «старого гарту» такі, як майстер спорту з греблі, заслужений тренер України Микола Мацапура:

«На сьогодні від туризму «озолотитися» не можна, але я гадаю, що це добра ідея і добре починання для нашого міста. Треба пробувати».

У Комсомольську, де діє гігант чорної металургії Полтавський ГКЗ, намагаються запровадити й інший вид туризму – промисловий. Хіба ж не екзотика – вдягнувши каску, перевтілитись у першопрохідця молодіжної будови, яка в 60-их роках стартувала тут, у самому серці Кременчуцької магнітної аномалії. Піднятися в кабіну циклопічного самоскиду БєЛАЗ, постояти на краю неозорого – від горизонту до горизонту – рудовидобувного кар’єра, рукотворного Великого каньйону Полтавщини.

А у сусідньому Кобеляцькому районі пропонують екзотику іншого ґатунку. Тут поміж ярів села Григоро-Бригадирівка заховався справжній козацький стан. Його відновили ентузіасти на місці історичного військового табору, куди відійшов після поразки у Полтавській битві гетьман Іван Мазепа. Місцина так і зветься – Мазепин яр. Сюди запрошують на український борщ та козацькі розваги шанувальників сільського туризму. Ініціатор відбудови Мазепиного яру як туристичного комплексу Сергій Кучмій впевнений у перевагах такого відпочинку:

«Взагалі тут шикарна рекреаційна зона, шикарна… Ви живете в українській хаті, у вас замість «Мерседеса» у дворі візок з конем, господиня приготує для вас їжу. Ви можете порибалити, повчитись їздити верхи, повчитися також бойовому мистецтву, постріляти з лука, покосити, подоїти корову чи козу.

Але зелений туризм, як промисловий так і яхтовий, в Україні поки що екзотика. Чиновники часто нарікають, що не мають коштів, аби зробити з древнього замку, козацької пам’ятки чи природного заповідника привабливий туристичний об’єкт. Консультант із Сполучених Штатів Джек Вінсент каже – витрачати на це бюджетні кошти не обов’язково. Він вже десятки років розробляє стратегії місцевого розвитку в Америці. Вінсент переконаний, що головне – створити умови, щоб у місцевий туризм прийшли приватні гроші:

«Я думаю, це велика таємниця для кожного містечка в Україні – як розповісти всім про свої можливості. Який потенціал для інвесторів у них є. І гроші їх знайдуть. Їх не треба буде витрачати з місцевого бюджету. Якщо місцева влада буде здатна представити інвесторам як вони можуть вкласти свої гроші і заробляти на цьому – фінанси прийдуть».

В Україні багато місць, які могли б зацікавити мандрівників – і вітчизняних, і закордонних. Але вони маловідомі або не пристосовані приймати гостей. Тому частіше туристи залишають гроші на Мертвому морі в Ізраїлі або гарячих джерелах в Ісландії. Подібні принади в Україні поки що чекають свого зоряного часу.