Дипломатичну суперечку між країнами-союзницями Україною та Південною Кореєю викликали поідомлення про передачу Україною двох військовополонених КНДР, що воювали на боці Росії.
Збройні сили України захопили північнокорейців під час операції в Курській області у січні 2025 року.
Старший міжнародний кореспондент британського видання The Guardian, автор книг "Зрада" та "Вторгнення" Люк Гардінг, у жовтні 2025 року відвідав двох північнокорейців, 27-річного Рі та 22-річного Пека, в таборі для військовополонених в Україні, про що він розповів в інтерв`ю Голосу Америки.
Гардінг висвітлює події в Україні з 2007-го року, і на постійній основі — від початку повномасштабного вторгнення.
Військовополонені утримувалися удвох в окремій кімнаті із двома двоповерховими ліжками та перебували в доброму фізичному стані, згадує Гардінг. До них мали доступ представники Міжнародного комітету Червоного Хреста. Один із них, Рі, займався малюванням і адміністрація табору надала йому фарбу та альбом. Утім, каже Гардінг, було очевидно, що їм було нудно та на них тиснула невизначеність їхнього статусу. Можливо тому, припускає він, вони й погодилися на інтерв’ю з ним. На той час чоловіки утримувалися в таборі понад 9 місяців.
Гардінг припускає, що солдати хотіли повернутися до дому до Північної Кореї, але розуміли, що там їх вважатимуть зрадниками.
"Вони обидва чітко дали зрозуміти, особливо молодший ув'язнений Пек, що вони мали покінчити з життям. Такими були інструкції: Підірвіть себе. І він розповів мені, що намагався вбити себе гранатою, коли їхав у швидкій до Києва, але українські солдати забрали в нього гранату, і саме тому він досі живий. Але він шкодував про це", — розповідає Гардінг.
Що сталося з їхніми родинами в Північній Кореї, полонені не знали — у них не було з ними жодного контакту. Але вони розуміли, що їм дуже пощастило, що вони залишилися в живих.
"Вони розповідали мені, як бачили, як гинуть їхні друзі. Тобто, Рі — якого підстрелили, знаєте, їх обох дуже важко поранили: Пека в ногу, а Рі в руку й щелепу. І вони хотіли продовжувати воювати, але не могли. Тобто, Рі не міг тримати гвинтівку, а Пек не міг ходити. І українці евакуювали їх із величезним ризиком", — розповідає він.
Старший з них, Рі, дуже стримано відповідав на питання, отже журналіст запропонував йому намалювати, що вони їли під час подорожі поромом з Північної Кореї до Владивостока.
"І він намалював мені стандартний російський сухпайок із маленькою золотою зіркою. Я сказав просто малюй, що сталося, він намалював понтонний міст, де загинули його товариші, ліс, лінії окопів і позиції солдатів, які виконували відволікальний маневр. А потім він показав мені свій альбом із замальовками, який був просто моторошним. Там були пропагандистські портрети Кім Чен Ина та правлячої північнокорейської родини. Там були молоді учасниці південнокорейських ігрових шоу, які він дивився по кабельному телебаченню у своїй камері. Там були Вінні-Пух і П'ятачок, а також м'язисті північнокорейські командос, які ламають цеглини руками. Тобто це була справжня фантасмагорія".
Інший ув’язнений, Пек, розповів Гардінгу про те, що сумує за північнокорейською їжею — рисом та тушкованою свининою — та відеоігри, в які він любив грати. В одній з них події розвивалися на сході України, але не зараз, а 80 років тому, — бої між радянською Україною та нацистами.
"Одне з найдивніших інтерв'ю у моєму житті, у моїй професійній кар'єрі", — рефлексує Гардінг.
Але найбільше Гардінга вразив сам процес їхнього мислення.
"Але що для мене стало найбільшим шоком: Я думав, що вони загублені душі, чия ідентичність та особистість була сформована під потужним зомбуванням північнокорейського системи настільки, що їм бракувало здатності осягнути, що з ними відбувається. У них не було навичок критичного мислення, які діти в Україні, США, Великій Британії та Європі розвивають ще в початковій школі".
Про Україну вони раніше не чули та навіть не змогли б її знайти на мапі, говорить він.
