Рядовий американець навряд чи знає, хто такий Павло Лазаренко. Однак з перебігом у Сан-Франциско судового процесу над українським екс-прем’єром все частіше можна натрапити на його ім’я в американській пресі. Чергова стаття появилася у впливовому бізнес-щоденнику Вол стріт джорнал. Ось її головнi моменти.
Лазаренко--перший голова закордонного уряду, якого судять у США від часу, коли цієї честі удостоївся Мануель Норієга з Панами. А нещодавно, нагадує Метью Камінські, автор статті, Лазаренко був українським прем’єром і партнером США у той час, коли Україна була третьою у списку отримувачів закордонної допомоги від США--після Ізраїлю і Єгипту--і загвіздком американських сподівань на експорт благополуччя і демократії до країн колишнього СРСР. Лазаренко, на думку часопису, може пояснити, чому ці сподівання наразі не виправдалися. Його серце, як і в усіх інших регіональних можновладців, аж ніяк не лежало до розбудови інститутів вільного ринку, прозорої конкуренції, влади закону. Він волів діяти в атмосфері, де бізнес тісно переплітався з політикою. А зараз він та його адвокати захищають його від обвинувачень у відмиванні грошей та шахруванні при електронних грошових переказах. Український уряд уважає, що він вкрав державні гроші та поклав принаймні сто чотирнадцять мільйонів на рахунки в американських банках.
Майбутні історики, напевно, подякують прокурорам, пише Камінські. Адже ми всі прекрасно знаємо, що впливові люди роблять мільйони. Але це лише загальна істина. Зараз же, завдяки Лазаренку, ми можемо знати, як саме.
Завісу трохи прочинив Петро Кириченко, колишній номер два у команді Лазаренка, і нині--головний свідок на процесі проти нього. Павло, згадує Петро, любив казати--мені--половина, і тобі половина. Від прибутку, власності--усього того, що функціонувало за допомогою Лазаренка. Просто, як божий день. Наприклад, Єдині енергетичні системи, нікому невідома фірма з Дніпропетровська, задекларувала у дев’яносто шостому одинадцять мільярдів прибутку (себто, п’яту частину ВНП України), сплативши до бюджету лише одинадцять тисяч доларів податків. Лазаренко через зв’язки з верхівкою Газпрому, вибив для ЄЕС монополію на продаж газу в Україні. За це він отримав, згідно з обвинуваченням, принаймні 217 млн від ЄЕС та 25--від Ітери, дочерної компанія Газпрому. Лишається лише здогатуватися, куди пішла друга половина загального кушу, якщо партнери дотримувалися Лазаренківського правила--фіфті-фіфті.
Наразі ж, з гіркотою пише Камінські, справа Лазаренка показала, що американська судова система буде обережною. Суддя на процесі, Мартин Дженкінс, ухвалив, що США мусять довести, що Лазаренко порушив закони України і США. Це напевно Сизіфова праця, адже відомо, що українські закони в кращому випадку--нечіткі. А якійсь час тому з Сан-Франциско прийшла звістка, що майже половина обвинувачень з Лазаренка знята суддею за недоведеністю, зокрема, те, що він незаконно отримав гроші в Україні. Жоден суддя у США, резюмує Камінські, не бажає бачити оскарження вироку свого суду в апеляційному процесі. Дженкінс--не виключення. А Лазаренко може отримати п’ять років, які він вже практично відсидів. І хоч політична кар’єра Павла Івановича на цьому ймовірно закінчиться, пише Вол стріт джорнал, йому як утішний приз залишиться вілла голлівудської кінозірки Едді Мерфі, яку він придбав кілька років тому за шість мільйонів сімсот тисяч доларів.
