Жіночий хокей все ще відносно новий вид спорту в Олімпійських іграх. Вперше олімпійські змагання з жіночого хокею були проведені 1998 року у Японії. Цього року на Олімпіаді у Ванкувері серед восьми команд змагається і жіноча збірна Сполучених Штатів.
Форвард Джулі Чу – перший гравець азійського походження у жіночій олімпійській збірній США з хокею. Втім, олімпіада у Ванкувері буде третьою у її спортивній кар’єрі.
«Ми справді дуже молоді. Лише шестеро із 23-ох гравців нашої команди брали участь в Олімпіаді раніше. І ця молодість приносить багато енергії та ентузіазму».
Збірна команда почала готуватись до Олімпіади минулого року. Її тренеру Марку Джонсону доводиться багато працювати, щоби підготувати молодих спортсменок до змагань на світовій арені.
«Коли ви виходите на лід, і на вас дивиться увесь світ… Про це можна багато говорити,але ви не знаєте якою буде їхня реакція, коли вони там опиняться».
Джонсон говорить це із власного досвіду. Він грав за американську чоловічу збірну з хокею на олімпіаді 1980 року. Закинувши у ворота дві шайби, Джонсон допоміг команді здобути перемогу над суперниками з Радянського Союзу. Не без його участі збірна США здобула золото, перемігши збірну Фінляндії.
На Олімпіаді у Ванкувері, де більшість фанів підтримуватиме суперника, американській збірні доведеться нелегко. Втім, це, здається, додає ще більшого ентузіазмі воротарю – Джесі Веттер – для якої ці змагання будуть олімпійським дебютом.
«Немає значення, підтримують вас шанувальники, чи ні. У Ванкувері вони будуть проти нас, але мені подобається, коли присутні глядачі».
На шляху до здобуття золота у Ванкувері серйозною перепоною можуть стати канадські суперниці. У грудні минулого року у поєдинку з канадками американська команда програла із рахунком 2-1. Однак, одна із чотирьох капітанів збірної – Анджела Руджеріо каже, що цієї Олімпіади канадська команда буде під великим напруженням.
«Вони приймають олімпіаду, вони захищають свою золоту медаль, хокей – їхній національний спорт, і в якомусь розумінні, ми – слабший суперник».
З перемогою чи з поразкою повернеться збірна США, тренер команди каже, що найважливіше - це участь і приємні спогади.
«Коли ми все виконаємо і сядемо у літак, повертаючись із Ванкувера, члени команди і група підтримки зможуть згадати попередніх шість місяців підготовки. І з посмішкою на обличчі вони справді насолоджуватимуться спогадами і цією подорожжю».
Руджеріо, для якої Олімпіада у Ванкувері буде четвертою, каже, що члени команди – не лише спортсменки, але й приклад для наслідування.
«Для нас це можливість популяризувати жіночий хокей і спонукати інших дівчат рівнятися до нас», - каже Руджеріо.
